87.5 — Темні штори і план пранків

Кухня після хаотичного декору Каєчки трохи заспокоїлася — але лише на перший погляд. Насправді вона більше нагадувала лабораторію божевільних, які вирішили одночасно знімати фільм жахів і кулінарне шоу. Темні кути кімнати, де ще вчора мирно сушилися рушники, тепер виглядали як портали в інший світ: зі штор звисали мотузки, світильники миготіли, а на столі розкладено цілий набір “страшилкових” аксесуарів — від фальшивої крові до ліхтариків у формі гарбузів.

Векс, серйозна як режисер трилеру, стояла біля вікна. На підлозі перед нею — хаос: купа тканини, баночки з червоною рідиною, мотки мотузки й навіть один старий, скрипучий череп (пластиковий… сподіваємось).

— Добре, — сказала вона, нахилившись до Тео, який намагався розплутати дріт від ліхтариків, — світлові ефекти треба поставити так, щоб тіні пересувалися плавно. Повільно, моторошно. Не просто мигали, як у дешевому хорорі.

— Та я все контролюю, — відповів Тео, водночас тримаючи ліхтарик зубами і розмахуючи мотузкою. — Головне, щоб хтось не зачепив вимикач і не перетворив усе це на дискотеку замість жахів.

— І фальшиву кров не розбризкуй забагато, — попередила Векс. — Якщо Лея це побачить, її серце підскочить до гарбузів. Нам потрібен сміх, не швидка допомога.

Тео ледь стримав сміх:
— Ну, хіба трохи на підлогу, для атмосфери. Знаєш, щоб кіт подумав, що тут злочин.

— Кіт і так підозрює, що ми всі — підозрювані, — відрізала Векс і підморгнула. — Але гаразд. Роби, тільки обережно.

У цей момент Тесса підкралася до Еріка, як справжня змовниця. У неї в руках був аркуш паперу з планом “Операція: Страшніше за Тео”. Вона нахилилася до нього, її голос звучав тихо, але з нотками збудження:
— Ми зробимо краще. У нас буде пранк, від якого навіть привиди попросили б кави, щоб прийти до тями.

Ерік, звісно, не міг не усміхнутися:
— Тільки не кажи, що ти знову залучила до цього тісто-зомбі.
— Ні, — хитро відповіла вона, — цього разу без тіста. Але з трішки ілюмінації… і дуже нервової кішки.

— Гаразд, — сказав Ерік, — головне, щоб кухня після цього не нагадувала арену після “битви гарбузів”.

Поруч Вирій, який гордо стояв у позі начальника спецоперації, схрестив руки на грудях і проголосив:
— Все буде під контролем.

Всі троє одночасно повернули до нього голови.

— Під чиїм контролем? — недовірливо перепитала Векс.

— Ну, скажімо, під моїм. — Він поправив павутину, що все ще звисала з його ліктя після попередньої катастрофи з декором. — Я гарантую: ніхто не постраждає. Крім, можливо, нервів.

— Ага, — хмикнула Тесса. — Коли ти кажеш “під контролем”, я чомусь бачу вибух крему, крик Тео і щось горить.

— Не завжди, — спробував виправдатися він. — Інколи просто димиться.

Тео саме в цей момент випадково натиснув на кнопку ліхтарика, який спалахнув і впав на підлогу, створивши гігантську пляму тіні, що рухалася, немов жива.

— Ааа! — вигукнув Лум із сусідньої кімнати. — Воно рухається!

— Це твоя тінь, генію, — відгукнулася Кая, заходячи в кухню з оберемком мотузок. — І я серйозно кажу — якщо ви повісите ще один привид на двері, я почну кричати не гірше, ніж вони.

— Ти просто не віриш у мистецтво страху, — театрально промовила Векс. — Ми створюємо атмосферу.

Кая поставила руки в боки:
— Атмосфера? Вона вже настільки густа, що можна нарізати ножем і смажити замість гарбузового пирога!

— Але погодься, виглядає чарівно, — усміхнувся Лум, підмигнувши їй. — Тіні, павутина, мотузки… романтика!

— Романтика? — пирснула Векс. — Кая, якщо він зараз тобі зізнається в коханні, поки позаду звисає скелет, будь ласка, зроби це при свічках, щоб атмосфера була цілком катастрофічна.

Кая вже сміялася настільки, що впустила одну з гірлянд.

А тим часом Лея, сидячи на дивані з чашкою трав’яного чаю, спостерігала за всією цією метушнею з доброзичливою усмішкою. Її живіт ледь ворухнувся, і вона легенько погладила його:
— Хм… малюк каже, що це небезпечно смішно. Але я погоджуюся. Сміх — це теж магія.

— Це майбутній гуморист! — вигукнула Тесса. — Народиться і відразу видасть свій перший жарт.

— Сподіваюся, не про мої штори, — пожартував Ерік. — Бо якщо ці штори впадуть, ми всі підемо з життя разом із ними.

Штори справді ледь тріпотіли від протягу, і тіні від них ковзали по стінах, наче оживали. Усі притихли на секунду — навіть Тео з мотузкою.

— Гей… — прошепотіла Векс. — Хтось щойно рухався за вікном?

— Це, напевно, Мажор, — відповів Вирій. — Він, мабуть, побачив, як ми тут створюємо новий жанр: “кухонний трилер з елементами романтики”.

— Або готуємо вечірку, яку сам чорт не зрозуміє, — буркнув Тео, але очі блищали.

Врешті все було готово: темні штори зімкнулися, світло стало приглушеним, тіні ожили, а павутина мерехтіла в напівтемряві, створюючи відчуття, що десь поруч справді ховається щось надприродне.

— Ну що, — промовила Векс, оглядаючи свою “сцену”. — Пора запускати шоу.

— А я думав, це вже воно, — озвався Ерік, дивлячись на Вирія, який знову заплутався в павутині.