87.2 — Піца з привидами і тісто-зомбі

Кухня Тесси й Еріка виглядала так, ніби тут знімали продовження “Поттера”, але з бюджетом у борошно. На столі — хмари муки, що здіймалися при кожному русі. У повітрі літали дріжджі, пахло теплом, сиром і панікою.

Тесса стояла біля столу з виглядом генерала перед битвою. Її руки були по лікоть у липкій масі, а на волоссі вже оселилася мука, наче сивина кулінарного досвіду.

— Так, слухай мене уважно, — пробурмотіла вона, вдавлюючи кулаки в тісто, яке живилося її відчаєм. — Ми просто робимо піцу. Не викликаємо демонів. Не пробуджуємо давні сили глютену. Просто... піцу.

Тісто, здається, вирішило не погоджуватись. Воно булькнуло, хмикнуло і почало повільно наростати, як на дріжджовому стероїді.

— Воно росте! — попередив Ерік, який стояв поруч із шматком сиру в руці. — І дихає!

— Це називається “бродіння”, — сухо відповіла Тесса. — Абсолютно нормальний процес.

Тісто тихо підскочило, плюх — і зависло на краю миски. Потім, ніби замислившись, стрибнуло вниз.

— Ага, — видихнула Тесса, дивлячись на це з філософським відчаєм. — Це вже не нормальний процес.

Тісто почало повзти по плитці, залишаючи за собою білу слизьку доріжку муки.

— Воно... воно йде на мене! — зойкнув Ерік і, не довго думаючи, застрибнув на табурет.

— Не панікуй, — огризнулася Тесса, хапаючи качалку. — Це просто надмір ентузіазму з боку дріжджів.

Вона обережно підкралася, але тісто різко здригнулося і плюхнуло в її бік.

— Святі кулінари, воно плюється! — закричала вона, прикриваючись мискою.

— Я попереджав! — Ерік підстрибнув на табуреті, як кіт на батареї. — Воно вороже!

Тесса рішуче вдарила качалкою по липкій масі. Тісто плюхнуло у відповідь і... схопилося за качалку.

— Воно тримається! — вигукнула вона. — Ерік, допомагай!

— Я зайнятий, — відповів той, намагаючись виглядати невинно, хоч і явно щось ховав під сорочкою.

— Зайнятий чим? — підозріло примружилася Тесса.

— Науковим спостереженням, — сказав він і кашлянув.

У цей момент щось блиснуло в нього під сорочкою — баночка оливок.

— Ерік! — вигукнула вона. — Це мої інгредієнти, а не доказові матеріали!
— Я проводжу слідчий експеримент, — виправдався він. — Важливо перевірити, як сир поводиться при різних температурах тіла.

— І як? — холодно спитала Тесса.

— Тануче, але приємно, — відповів він, і Тесса вже замахнулася качалкою, коли у двері врізалася нова порція хаосу.

Увійшли Векс і Тео — у чорних фартухах, із серйозними обличчями й дитячими бейджами “Кулінарна поліція”. Тео тримав ложку, як пістолет, а Векс — сито, як щит.

— Ми отримали виклик! — урочисто оголосив Тео. — Повстання тіста класу “Зомбі”!

— Я все контролюю! — крикнула Тесса, відмахуючись качалкою. — Майже!

Тісто, почувши це, знову булькнуло й спробувало втекти під шафу.

— Воно тікає! — вигукнула Векс. — Тео, оточення!

Тео кинувся наперед, але послизнувся на муці й упав просто на місце злочину. Його обличчя стало білим, як у привида.

— Це воно мене атакувало! — прокричав він, підіймаючись із мукою у волоссі.

— Схоже, воно просто хоче визнання, — зауважив Ерік. — Нарешті хтось із тіста отримав головну роль.

У цей момент у дверях з’явилися діти — Кая і Лум, із фартухами до колін і щасливими, як у справжніх кухарів, обличчями.

— Ми зробили піци-привидики! — гордо вигукнув Лум і поставив деко на стіл.

— Вони страшні, але симпатичні, — сказала Кая, — от цей сміється, а цей плаче кетчупом.

На деку справді лежали мініпіци з обличчями — з оливковими очима, ротами у формі сердець і сирними волоссям.

— А от цей, — додав Лум, показуючи на одну, що схожа на злякану пташку, — це Вершковий Жах.

— Ідеально! — вигукнув Ерік. — Можна запускати серіал “Привиди на дріжджах”!

— Якщо воно вибухне, я тебе звинувачу, — пробурмотіла Тесса, переводячи погляд на тісто, яке тихенько ворушилось у мисці.

Векс і Тео вже повністю увійшли в роль детективів.

— Слід №1, — сказала Векс, нахиляючись до муки на підлозі. — Відбитки лопати для піци.

— Слід №2, — додав Тео. — Ерік у сиру.

— Це наклеп! — обурився Ерік, але з його сорочки випала ще одна оливка.

— Слід №3, — Векс показала на миску, — рухається.

І справді — тісто в мисці здригнулося, ніби хтось там тихенько сміявся.

— Я цього не бачила, — пробурмотіла Тесса. — Я нічого не бачила.

— Це просто дух кухні, — шепнув Лум.

— Дух кухні? — підхопила Кая. — То це як привид, який допомагає з випічкою?

— Або лякає того, хто не помив посуд, — серйозно сказала Векс, глянувши на Тео.