86.5 — Карусель з калюж

Мажор, не встигнувши віддихатися після хаотичної гонитви, раптом зрозумів, що сам створив власну пастку — калюжі молока, що тепер перетворили сад на справжню ковзку арену. Його власні сліди перетиналися, утворюючи мокрий лабіринт, у якому він ледве міг утримати рівновагу, а кожен крок супроводжувався хлюпанням і легким ковзанням.

— О-о-о! — пролунав його переляканий крик, коли він знову ледве не впав у калюжу, розкидаючи руки в різні боки. — Це… це вже не весело!

— Ха-ха! — реготав Лум, стрибаючи через ще одну молочну річку. — Тримайся, Кая! Сліди ведуть прямо до нього!

— Тримайся ти, Лум! — відповіла Кая, схопивши його за руку, щоб не впасти. — Обережно, молочна ріка! Не хочу плавати в ній разом із Мажором!

Діти перестрибували калюжі, іноді майже падаючи, а кожна спроба обійти мокру пастку закінчувалася комічним шльопанням по молочному шлейфу. Листя хлюпало під ногами, залишаючи мокрі сліди, а вітер загравав з плащем Мажора, немов намагався ще більше ускладнити його втечу.

Альфа, як справжній командний пес, рвонувся вперед і несподівано схопив Мажора за плащ зубами, рвучко тягнучи його назад.

— Ааа! — пролунав Мажор, відчуваючи, як його плащ тягнуть назад, і він падає в купу листя та молока. — Ні! Не так швидко! Я ж майстер втечі!

— Він застряг! — сміялася Кая, підбігаючи ближче. — Поглянь, Альфа робить свою роботу ідеально!

— Ти бачив це? — хихотів Лум, притримуючи рівновагу на краю калюжі. — Він прямо в нашій молочній пастці!

Мажор перевернувся на спину, піднімаючи руки, ніби благаючи про пощаду, але Альфа вже стрибав навколо, гарчав і махав хвостом, показуючи, що втеча закінчена.

— О-о-о… — зітхнув Мажор, змочений від голови до ніг, — і це ще називають пригодою?

— Сам винен! — реготав Лум. — Ти сам створив свої калюжі, і тепер вони тебе зупинили!

— І ще цей запах молока… — додала Кая, хапаючи його за плащ, щоб він не піднявся. — Ммм, аромат пригод!

Вирій, який спостерігав за всім із безпечного місця на терасі, погладжував Лею по плечу і посміхався:

— Малюк, мабуть, захоплений цією сценою. Кому потрібні мультфільми, коли є власний сад і Мажор у пастці?

Лея усміхнулася, відчуваючи поштовхи малюка:

— Так, він точно думає, що це найсмішніша ранкова пригода! — сказала вона. — Мабуть, хоче спробувати сам, коли виросте.

Мажор, намагаючись піднятися, послизнувся ще раз і впав обличчям у калюжу молока, розкидаючи бризки на всі боки. Альфа стрибнув поряд, весело гавкаючи, а діти хіхотіли, намагаючись обійти мокру пастку.

— Ну що, Мажоре, тепер ти точно не втечеш! — вигукнув Лум, стрибаючи через калюжу. — Кидай руки вгору, здавайся!

— Так, здавайся, — сміялася Кая, підтягуючи його ближче. — Але обережно, молоко ще гаряче від сонця!

Мажор, ледве піднявшись, послизнувся ще раз і впав у купу листя, облиту молоком, а Альфа вже хапав його плащ зубами, щоб він остаточно не втік. Бризки молока, хлюпання по калюжах, дитячий сміх і гавкіт Альфи перетворили сад на справжню карусель хаосу.

— Гей, хто наступний? — кричав Лум, сміючись. — Ця карусель із калюж тільки починається!

— Я за тобою! — підхопила Кая, і вони обидвоє стрибнули через ще одну калюжу, ледве не впавши, скотившись у листя.

Мажор, нарешті зрозумівши, що втекти не вийде, спробував маневрувати, але власні мокрі сліди і хаос у саду перетворили його на повну безпорадність. Діти сміялися, Альфа гавкав, а Мажор кричав і сміявся одночасно, створюючи неймовірну суміш страху, комедії та абсурду.

— Він остаточно застряг, — тихо промовив Вирій, ніжно стискаючи руку Лєї. — Наступний крок… мабуть, ми дізнаємося, куди він бігтиме далі…

Лея, відчуваючи новий поштовх малюка, усміхнулася:

— Схоже, попереду нас чекає ще більше пригод… і ще більше калюж!

І листяний дощ тихо шурхотів, неначе попереджаючи, що Мажор ось-ось спробує втекти до свого наступного укриття — загадкової “секретної осінньої лабораторії коктейлів”, яка вже чекала на нього, готова перетворитися на арену нових комедійних небезпек і абсурдних ситуацій.