85.2 — Зникнення трьох ярусів

Тиша після зникнення торта була такою густою, що навіть мухи зависли в повітрі, ніби боялися порушити момент. Десь неподалік дзвеніли склянки, легенький вітер хитав гірлянди з лимонів, а на столі — порожнеча. Тільки виделка лежала самотньо, виблискуючи на сонці, ніби натякаючи: «Я бачила все, але мовчатиму».

— Ніхто не виходить із тераси! — гримнув Вирій, різко відсунувши стілець. Його голос був настільки рішучим, що навіть гірлянди завмерли.

Він обійшов стіл, нахилився, вивчив крихти — точніше, їхню відсутність, — потім підняв голову, поглянув на всіх по черзі.

— Це було не просто зникнення. Це організований тортовий злочин.

— І дуже добре організований, — озвався Ерік, уже навівши камеру на тарілку. — Світло, композиція, і цей напис… «Було смачно». Це ж арт-об’єкт! Назву його — “Пост-тортова інсталяція. Смак, що був”.

— Ерік, — втрутилася Тесса, сперши руки в боки, — якщо ти зараз викладеш це фото в соцмережі, нас назвуть “солодкими маніяками”.

— А може, детективами з присмаком цукру, — усміхнувся він і клацнув ще один кадр. — Глянь, ідеально передає трагізм моменту!

Лея тим часом сиділа, обережно тримаючи живіт, і поглядом слідкувала, як Вирій схиляється над столом, немов над місцем вбивства.

— Якщо моя дитина з’їла цей торт через ментальний зв’язок — це не злочин, — пробурмотіла вона. — Це біологічна потреба.

Вирій озирнувся, хитро всміхнувшись:

— Тоді твій син — головний підозрюваний.

— Мій син поки що лише штовхається, не жує! — обурилася Лея, але на обличчі промайнула посмішка. — Хоча… може, ти маєш рацію. Він рухнув тричі саме тоді, коли ми казали “торт”.

— О, починається! — закотив очі Ерік. — Знову теорія “психоапетитного зв’язку”!

— А що? — втрутилася Векс, яка з Тео вже розкладала порожні тарілки, немов проводила інвентаризацію. — У нашому світі всяке буває. Минулого року я бачила, як морозиво втекло просто з холодильника!

— То був твій пес, — тихо нагадав Тео. — І він просто штовхнув дверцята.

— Але факт втечі залишився, — серйозно сказала вона.

У цей момент Кая з Лумом, як двоє маленьких агентів, повзали під столом.

— Ми шукаємо сліди, — оголосив Лум. — Може, хтось залишив ложку чи… зуб.

— Або відбитки язика, — додала Кая з повною серйозністю.

— Обережно там, — гукнула Тесса. — Якщо знайдете щось липке — це не докази, це просто липке життя.

Вирій, зосереджений як справжній детектив, уже оглядав навколо стіл.

— Тут нема навіть сліду крему, — промовив він, схрестивши руки. — Це неможливо. Так чисто буває лише після магічного втручання або… надзвичайно голодної істоти з навичками хірурга.

— Тобто ти натякаєш на мене? — спитав Ерік, піднявши брову. — Бо я фотограф, а не хірург із крему!
— Я натякаю, — спокійно відповів Вирій, — що хтось із нас має алібі, а хтось — повну тарілку совісті.

Тесса хмикнула:

— А може, твоя камера з’їла торт?

— Моя камера їсть лише лайки, — відповів Ерік.

— Ну тоді готуйся: скоро вона буде на дієті, бо лайки ми втратимо, якщо всі дізнаються, що ми втратили торт!

Усі почали одночасно говорити: хтось жартував, хтось обурювався, діти щось кричали з-під столу. Атмосфера нагадувала шоу “Хто вкрав вечерю?”.
І тільки Альфа спокійно лежав збоку, наче пес, що все знає, але не хоче псувати інтригу.

Раптом Кая вигукнула:

— Я знайшла! Тут є… щось біле!

Всі миттєво повернулися до неї, затамувавши подих.

— Це… вершки! — оголосила вона урочисто й показала палець.

— Обережно, не знищуй доказ! — крикнув Вирій.

— Пізно, — сказала Тесса, — вона вже його з’їла.

Кая гордо вилизала палець і заявила:

— Дуже смачно. Якщо це злочин — я зізнаюсь, що я співучасниця.

— Це не злочин, — сказав Тео, глянувши на Векс із лукавою усмішкою. — Це натхнення.

Ерік знову підняв камеру, націлившись на місце, де стояв торт.

— Гаразд, друзі. Ми маємо порожній стіл, відсутність крихт і надпис “Було смачно”. Я пропоную офіційно визнати: хтось з нас — гастрономічний геній.

— Або маніяк, — буркнув Вирій. — Але поки я не знайду доказів — ніхто не рухається.

— Та хоч би хтось рухався, бо спека! — простогнала Тесса, обмахуючись капелюхом. — Якщо ми тут усі розплавимось, то наступне розслідування буде про зникнення нас.

Лея розсміялася, але одразу притулила руку до живота.

— Малюк знову штовхає…

— Він підозрює всіх, — серйозно сказав Вирій і нахилився ближче. — Не переживай, ми знайдемо винного. Навіть якщо це буде дух кондитерського натхнення.

— Якщо це дух, я з ним поговорю, — усміхнулася вона. — Може, він залишив мені шматочок десь у паралельній тарілці.