84.6 — Томати-шоу

Двір заливало золотисте передвечірнє світло. Листя каштанів тихо шелестіло, наче підспівувало дивному задуму компанії. Повітря було свіже після дощику, пахло землею й мокрим деревом. На імпровізованій «сцені» — кілька перекинутих ящиків, а між двома гіллястими кленами натягнуте старе простирадло. Воно й мало слугувати завісою.

Лум, зосереджений, мов справжній імпресаріо, поправив картонний капелюх, який вирізав власноруч і щедро розмалював фломастерами. На лобі в нього було написано криво, але гордо: «Директор».

— Ну що, панове і панянки, настав час офіційного томатного дебюту! — вигукнув він, роблячи круговий жест рукою, ніби запускав у рух справжнє шоу.

Кая виступила вперед, накинувши на плечі мамину квітчасту хустку, що спадала їй аж до п’ят. В руках вона тримала дерев’яну ложку, яка уявно перетворилась на мікрофон.

— Дами і добродії, хлопці й дівчата, собаки й коти, а також усі, хто любить кетчуп! Ласкаво просимо на найсоковитіше шоу у світі! — урочисто оголосила вона, закрутившись на місці.

— Кая, тільки не впади! — нервово вигукнула Векс, бо хустка ледь не збила доньку з ніг.

Тео тихенько хихикнув:
— Ти що, не бачиш? Це вже професійна ведуча. Ще трішки — і нам доведеться купувати їй справжній мікрофон.

Альфа у цей момент вийшов на сцену з серйозною міною. У зубах він тримав круглого стиглого помідора, а хвіст розгойдувався урочисто, мов маятник. Він низько вклонився, дивлячись на глядачів так, ніби був щонайменше в королівському театрі.

— Та це ж справжній помідорний Джентльмен! — вигукнув Вирій, не втримавшись. — Ще трохи, і він вимагатиме підручник з етикету!

Лея, притримуючи сміх, ніжно доторкнулася до його плеча:
— А головне — він несе трофей, як лицар. Хоча… лицар, що носить помідори замість меча… Це нова епоха в історії лицарства. — Однією рукою вона інстинктивно погладила живіт, відчуваючи легкі рухи малюка, і тихо посміхнулася ще тепліше.

Тим часом за завісою здійнявся справжній гармидер: чути було «плюх-плюх-плюх», шарудіння і навіть коротке «шльоп!» — один із помідорів, схоже, промахнувся повз свій розігрівальний тазик із водою.

— Вони там явно хвилюються, — шепнула Тесса й усміхнулася до Еріка.

— Як і ми на першому побаченні, — відповів він, обіймаючи її за талію.

Тесса хмикнула, але очі її засвітилися:
— Сподіваюся, ці хоч не зіпсують мені сукню, як ти тоді каву.

— Та то була стратегія, — засміявся Ерік. — Бо інакше не мав би приводу купити тобі нову.

Усі розсміялися, і саме в цей момент один помідор вискочив уперед, зробив справжнє сальто й гучно приземлився в миску з водою. Бризки полетіли в усі боки — прямо на публіку.

— Ого! — підскочила Тесса, витираючи щоку. — Вони що, тренувалися за нашими спинами?

Ерік розсміявся й підсунув їй носовичок:
— Може, вони ще й власного режисера мають. Тільки глянь — це ж номер із сюжетом!

І справді: два помідори закружляли по сцені. Один переслідував іншого, а тоді підскочив і «причепився боком». Разом вони закрутилися, немов акробати, викликаючи овації.

— Браво! — вигукнула Векс, аплодуючи, поки Кая стрибала в мами на руках.

Тео схилився до Векс і тихо пожартував:
— Мені здається, наша донька аплодує так, ніби щойно відкрила для себе нову професію — бути фанаткою томатів.

— Тоді я спокійна, — засміялася Векс. — Принаймні їх легше годувати.

— А тепер номер із бумерангом! — несподівано прокричала Кая, піднімаючи ложку-мікрофон над головою.

Лум швидко підхопив дерев’яну лопатку й підставив її. Один із томатів підскочив на неї, відштовхнувся й полетів дугою над усім двором.

Дорослі інстинктивно відсахнулися, хтось навіть прикрив голову руками. Але — о диво! — помідор плавно повернувся назад і приземлився рівно на лопатку, не тріснувши.

— Це… це вже небезпечно! — театрально вигукнув Вирій, хапаючи Лею за руку. — Ще трохи, і вони почнуть вимагати аплодисментів у валюті!

— Або в піці, — підхопила Тесса, і всі зареготали.

Лея, витираючи сльозу від сміху, ніжно стиснула пальці Вирія:
— Добре, що ми їх зрозуміли. Інакше ці артисти дійсно зруйнували б півміста заради сцени.

У цей час Альфа, як справжній асистент, непомітно підійшов до Лума, зняв з його голови капелюха й урочисто «подав» його наступному томату. Помідор, ніби давно репетирував, стрибнув у капелюх і вилетів назад, розплескавши навколо соковите «конфеті».

Кая аж завмерла від захоплення:
— Оце так фокус! Альфа — геній!

— Хм, — з удаваною серйозністю зауважив Тео, — а може, нам тепер розкручувати тур «Альфа і помідори»?

— Тур із томатами? — пирснула Векс. — Люди купуватимуть квитки й одразу отримуватимуть салат у подарунок!

— Фінальний акорд! — оголосила Кая, тріумфально піднявши ложку. — Помідори малюють серце!

І справді: томати синхронно почали котитися по підлозі сцени, залишаючи за собою червоні смуги. Через кілька секунд усі побачили величезне, хоч і кривеньке, але безперечно впізнаване серце.