84.3 — Перші зачіпки

Помідорні сліди, що залишилися після хаосу на складі, привели героїв до парку. Сокові відбитки на дерев’яних стовпчиках, лавках і навіть на кущах утворювали справжній «маршрут пригод», який не міг залишити нікого байдужим. Дерева виблискували червоними краплями, ніби хтось намалював на них сотні маленьких смайликів із соку. Лея йшла трохи обережніше, відчуваючи, як живіт нагадує про себе при кожному кроці. Легкий вітерець колихав гілки, і раз по раз червоні краплі падали на голови, плечі і кеди, викликаючи дружній сміх.

— Дивись, Лум! — радісно закричала Кая, показуючи на яскраві червоні краплі на лавці. — Це слід веде прямо до того дерева!
— Я теж детектив, тільки маленький! — гордо підкреслив Лум, стрибаючи навколо і намагаючись «прочитати» маршрут. Він скакав від однієї червоної плямки до іншої, іноді хапаючи повітряне листя як «докази».

Альфа стояв поруч, нюхаючи кожен запах із серйозною мордою. Йому час від часу доводилося обирати між слідами та спокусою побігати за качками, які несподівано пробігали парком, викликаючи дитячий регіт. Кожен його стрибок супроводжувався гучним шльопанням лап по траві й червоних плямах, що відскакували у всі боки.
Вирій і Лея йшли поруч, тримаючись за руки. Вони зосереджено спостерігали за червоними плямами, які утворювали майже невидимий маршрут:

— Це не просто випадковий хаос, — тихо сказала Лея, нахиляючись до нього. Вона ніжно поклала іншу руку на живіт, відчуваючи легкий поштовх малюка, і посміхнулася Вирію — Тут явно хтось організував пранк.
— Згоден, — відповів Вирій, вдивляючись у сліди. — Кожен помідор залишив нам знак, мов кажучи: «Іди за нами».

Тео, що йшов поруч із Векс, не втримався від жарту:

— Може, це секретний клуб овочів-каскадерів? — підморгнув він, нахиляючись до неї.
— Та ти що! — сміялася Векс, а потім несподівано ніжно поцілувала його у щоку, відчуваючи, як у серці розливається тепло. Він червонів, але з усмішкою торкнув її руку, ніби визнанням «так, мені це подобається».

Тим часом Ерік і Тесса трохи відстали, зосередившись на розгляді слідів на траві й кущах:

— Ерік, дивись! — сказала Тесса, нахиляючись і показуючи слід, який тягнувся крізь кущі. — Помідори ніби ведуть нас до центру парку.
— Ха, цікаво, що вони нам покажуть далі, — відповів Ерік, беручи її за руку, щоб вона не посковзнулася на слизькій траві. — Це точно не просто гра.
— Може, це наша перша велика пригода з помідорами-пранкерами, — посміхнулася Тесса. Вони ненавмисно спинилися, їхні плечі стикнулися, і легкий сміх вирвався з обох. Ерік нахилився, щоб уважніше роздивитися слід, і їхні голови ледь не зіткнулися. Тесса відчула тепло його дотику, і на мить весь світ здавався затишним, навіть посеред помідорного хаосу.

Діти із Альфою тим часом «розшифровували» червоні краплі. Лум підскакував, намагаючись визначити напрямок, а Кая реготала, коли собака пнув помідор лапою, відправляючи його у повітря.

— Альфа, ти точно детектив, — реготав Лум, спостерігаючи за серйозним псом.
— Та він, мабуть, уже думає, як зловити всіх помідорів, — додала Кая, дивлячись на Альфу.

Поступово герої зрозуміли, що справа не така проста, як здавалося на перший погляд. Сліди підказували напрямок, але водночас кожен крок був непередбачуваним — червоні «смайлики» то з’являлися, то зникали, мов помідори дражнили детективів і підштовхували до нових викликів.

— Добре, що ми разом, — тихо сказала Лея, стискаючи Вирія за руку. Лея відчула ще один маленький рух зсередини, і це додало їй впевненості, що все буде добре
— Дуже добре, — посміхнувся він, вдивляючись у червоні сліди, що вели далі.

Ерік і Тесса йшли поруч, обережно роздивляючись сокові сліди на землі. Коли Ерік нахилився, щоб роздивитися червоний відбиток, він випадково торкнувся плеча Тесси. Обидва зупинилися, і на мить простір між ними наповнився тишею, перерваною лише легким сміхом і шелестом трави під ногами. Тесса відчула, як серце б’ється швидше, а Ерік непомітно посміхнувся, відчуваючи близькість.

Саме в цей момент усі зрозуміли: сліди ведуть не просто по парку, а до місця, де «пранкери» готують наступний свій хід. Герої були готові зібрати перші справжні зачіпки, що ось-ось стануть ключем до розгадки абсурдного, але веселого помідорного загону.

Сокові сліди блищали під сонцем, відбиваючи веселу хаотичність та непередбачуваність пригоди, підштовхуючи героїв до наступного кроку — засідки, де вони дізнаються, що пранкери вже чекають на них, і нічого не віщувало, наскільки бурхливою та кумедною буде зустріч із ними.