83.14 — Солодка перемога

Після всього шоколадного хаосу та веселощів навколо водоспаду панувала справжня атмосфера святкування. Сонячне світло переливалося у шоколадних струменях, і маленькі залишки крему та цукру виблискували на пальцях дітей, наче маленькі скарби. Лум і Кая, не втрачаючи ентузіазму, почали збирати шоколадні монети, що випадково випали з човнів, сміючись і кидаючи один одному блискучі солодощі:

— Дивись, Лум! — реготала Кая, підхоплюючи монетку з кремовою пінкою. — Я краща в цьому, ніж ти!

— Ха-ха, ні, Кая! — відповідав Лум, намагаючись вхопити монету у повітрі, — ти тільки дивись, я спіймаю ще більше!

Альфа, натхнений загальним веселощами, сидів поруч і уважно спостерігав, як діти граються. Потім він обережно простяг лапу, ніби пропонуючи приєднатися до гри, і Лум із Каєю одразу почали грати з ним у «зефірні поцілунки», підкидаючи маленькі шматочки зефіру, а Альфа ловив їх лапою, хапаючи повітряні ласощі з комічною серйозністю:

— Гав! — ніби казав він, а Лум реготав:
— Ось це справжній гравець! Ти можеш бути нашим чемпіоном з поїдання зефіру!

Кая сміялася так голосно, що аж майже впала на залишки кремових бризок:

— Ти бачиш, як він серйозно грає? — реготала вона, нахиляючись до Лума. — Альфа точно не хоче програти!

У цей час дорослі насолоджувалися моментом: Лея тихо притиснулася до Вирія, цілуючи його в щоку, а він посміхався і ніжно обіймав її за плечі:

— Це ідеальний кінець нашого хаотичного дня, — прошепотів Вирій, притискаючи Лею ближче. Лея обережно підперла живіт рукою, відчуваючи легкий рух малюка, і посміхнулася ще ширше.

Тесса і Ерік, сидячи поруч, обмінювалися легкими поцілунками, іноді сміючись, коли шоколадні бризки ще залишалися на пальцях:

— Тобі треба витерти ці кремові сліди, — сміялася Тесса, ловлячи Еріка за руку.
— Або залишимо їх як трофеї нашої пригоди, — відповів Ерік, підморгнувши, ніжно стискаючи її долоню.

Векс і Тео, тримаючись поруч, обіймали Каю, сміючись від усього абсурдного, що сталося сьогодні:

— Ти така маленька бешкетниця, — сміявся Тео, підштовхуючи Каю в бок.
— І я знаю, що тобі це подобається! — додала Векс, тихо регочучи і поправляючи Каю.

Альфа тим часом продовжував бути центром уваги: він крутиться навколо дітей, підсовує лапу під маленькі шматочки зефіру, дозволяючи Лумові і Кає грати з ним у веселу гру, а коли хтось випадково скинув часточку крему, Альфа акуратно піднімав її носом, ніби зберігаючи солодкі трофеї:

— Гав! — здавалося, пес казав, — я теж хочу святкувати!

Діти відразу почали сміятися ще голосніше:

— Ого! Він справжній солодкий герой! — реготав Лум, кидаючи зефір прямо у повітря, а Альфа ловив його лапою.
— І ми всі — команда! — підхопила Кая, обіймаючи його, коли він намагався підстрибнути, щоб дістати зефір.

Лум, Кая і Альфа влаштували справжню «зефірну дуель», стрибаючи і сміючись, поки крем та шоколад бризкали навколо. Альфа навіть ненадовго підстрибнув на задніх лапах, спробувавши перехопити зефір у повітрі, і це викликало вибух реготу у дітей та дорослих.

— Він танцює як професійний циркач! — реготала Лея, обіймаючи Вирія за талію. При цьому вона трохи підперла живіт, щоб впевнено стояти на ногах серед хаосу шоколаду і зефіру.
— Так, і ми — його вірні глядачі, — підморгнув Вирій, притискаючи її ближче.

Сонячні промені грали на шоколаді, на блискітках крему, що залишилися на пальцях, на веселих обличчях дітей і дорослих. Сміх, обійми, ніжні дотики і невимушений хаос робили цей момент справжньою перемогою.

— Я ніколи не забуду цей день, — прошепотіла Лея, притискаючись до Вирія. Вона відчула, як малюк всередині рухається, і ще сильніше обійняла Вирія, поділяючи цей спокійний і щасливий момент.

— І я теж, — відповів він, стискаючи її руку.

Тесса і Ерік, Векс і Тео, Лум і Кая, разом із Альфою, який весело махав лапою і підсовував її дітям, стояли серед залишків шоколадного хаосу, відчуваючи повну перемогу солодких пригод, усмішки, сміх і ніжність.

— Гей, Альфа, ти теж святкуєш? — реготав Лум, намагаючись дістати зефір з лапи пса.
— Гав! — задоволено відповів пес, дозволяючи дітям грати з ним, а всі дорослі обмінювалися ніжними поглядами і поцілунками.

Але раптом, з іншого боку майданчика, Лум помітив маленький золотавий блиск:

— Дивись! Що це там на землі? — вигукнув він, підбігаючи ближче.

— Може, це останній трофей нашої шоколадної битви? — підхопила Кая, сміючись і нахиляючись до нього.

Всі обернулися і зацікавлено подивилися, адже навіть у момент перемоги маленька несподіванка могла стати приводом для ще одного сміху та пригоди.

І поки сонце поступово опускалося за обрій, залишаючи теплі промінчики на шоколадному майданчику, усі відчували себе неймовірно щасливими: любов, дружба та радість солодких пригод перепліталися в повітрі, а сміх і ніжні обійми дорослих і дітей створювали неповторну атмосферу справжньої солодкої перемоги — моменту, який залишиться у серцях назавжди.