83.11 — Виявлення «зловмисника»

Поле бою солодкого хаосу поступово звузилося, коли «цукровий лиходій» хитався між повітряними подушками, залишаючи за собою липкий слід цукру і шматочків зефіру. Діти, детективи та Альфа разом утворили справжню хвилю переслідувачів. Лум зістрибнув із каруселі, приземлившись прямо на липкий слід, і ледве не звалився, розгойдуючись на краю подушки.

— Я майже доторкнувся до нього! — вигукнув Лум, реготучи. — Ще трішки — і він мій!

— Лум! — кинулася Кая, сміючись, — не дай йому втекти, але й не падай сам! Тримайся!

Альфа, немов справжній детектив у шерсті, стрибав між слідами, час від часу швиряючи носом дрібні липкі шматочки зефіру, що змушувало «злочинця» хитатися ще хаотичніше.
— Гав! Гав! — ніби кричав він: «Я допоможу, ловіть його!»

Вирій і Лея ковзали по залишках крему й цукру, обережно підтримуючи рівновагу:

— Леееє! — крикнув Вирій, ледве не впавши на подушку. — Ми майже його схопили! 

Лея обережно трималася руками за поручень подушки, відчуваючи, як легка вага живота трохи змінює баланс.

— Не дай йому втекти! — реготала Лея, стискаючи його руку, аби не впасти разом із ним. — Це наша велика справа!

Тесса й Ерік мчали трохи попереду, обережно обходячи липкі пастки:

— Підштовхни його трохи, Еріку! — крикнула Тесса, сміючись, намагаючись не втрапити у власний слід.

— Лише обережно! — бурмотів Ерік, ковзаючи, — не хочу знову втопитися у зефірі!

Векс і Тео рухалися синхронно, балансуючи на слизьких подушках. Коли Векс ледве не злетіла у повітря після великого стрибка, Тео миттєво схопив її за руку:

— Тримайся! — крикнув він, сміючись, — екстремальний спорт у солодкому лабіринті!

— Ахаха! — реготала Векс, обіймаючи його, — майже як цирковий номер, тільки з липким сюжетом!

І ось, після хвиль сміху, стрибків і кумедних падінь, маленький роботизований льодяник нарешті опинився в оточенні детективів, дітей і Альфи. Він смикався, хитався, а його очі-блискітки мигали, маленький моторчик пищав у ритмі хаотичних рухів.

— Спіймали! — вигукнув Лум, радісно розмахуючи руками.

— Та-а-ак! — підтвердила Кая, підстрибуючи поруч. — Я відчула себе справжнім детективом!

Всі присіли навколо «злочинця» і, уважно оглядаючи його, раптом усвідомили правду: це був просто роботизований льодяник для атракціону, який загубив програму і тепер хаотично смикався по лабіринту.

— Ахаха! — реготала Тесса, витираючи сльози від сміху. — От і вся наша «злочинна справа»!

— Один із найсмішніших випадків у нашій практиці! — додав Ерік, обіймаючи її й підморгуючи.

Векс і Тео сміялися так, що ледве не ковзнули на залишках цукру, а Лея й Вирій, тримаючись за руки, обмінювалися короткими поцілунками, сміючись:

— Ха-ха, навіть у детективній справі можна знайти милоту! — прошепотіла Лея.

— І хаос… — тихо додав Вирій, притискаючи її ближче. Вирій ніжно обійняв її, доторкаючись рукою до живота, щоб переконатися, що майбутній малюк теж у безпеці.

Сміх, хаос і розуміння, що «злочинець» зовсім не злочинець, а просто загублений робот серед солодкого лабіринту, створили відчуття неймовірної пригоди. Усі переглянулися, посміхаючись один одному, усвідомлюючи, що ця справа залишиться у пам’яті як одна з найкумедніших і найсолодших.

— Добре, що все закінчилося без трагедій! — сміялася Лея, поглядаючи на дітей і роботизованого льодяника.

— Тепер можна перейти до «виправлення» нашого злодія, — додав Вирій, підморгнувши їй, — і підготувати його до наступної пригоди.

Лея трохи обережніше крокувала поруч, відчуваючи ритм власного серцебиття й важкість живота, але сміх і радість компенсували будь-які незручності.

Всі, усміхаючись і регочучи, рушили далі, готові до розкриття справи десертів, з новими планами, смішними ідеями та очікуванням наступних солодких випробувань.