83.10 — Смішна погоня за «цукровим лиходієм»

Карамельний слід привів детективів і дітей на велику відкриту площу парку, де серед повітряних подушок, кольорових гірок і м’яких лабіринтів зефіру раптом вони помітили яскравий рух. Там, серед гомону дітей і запаху солодощів, промайнув він — «цукровий лиходій», величезний льодяник на паличці, який хитаючись і смикаючись, намагався сховатися від усіх. Його яскрава червона і біла глазур блищала на сонці, а маленькі липкі крапельки цукру сипалися на землю, залишаючи за ним солодкий слід хаосу.

— Там! — вигукнув Лум, визираючи з-за повітряної подушки. — Біжи, біжи!

Діти миттєво кинулися навздогін. Лум, не роздумуючи, підбіг до каруселі і, з висоти, почав стрибати на платформі, намагаючись дотягтися до льодяника:

— Га-га! — реготав він, кидаючись маленькими зефірками у повітря. — Ти не втечеш від мене, льодянику!

Кая стояла поруч, підкидаючи власні зефірки, які смішно вибухали у повітрі, розлітаючись навколо як липкі феєрверки:

— Тримайся, Лум! — сміялася вона, намагаючись підловити свій «літак»! — Це не просто погоня, це солодкий хаос!

Альфа, натхнений азартом, спритно стрибав між повітряними подушками, лапи ковзали по слизьких ділянках, і він час від часу намагався підштовхнути льодяник носом, що викликало ще більше комічного хаосу:

— Гав! Гав! — здавалося, пес кричав: «Я допоможу! Я впіймаю злочинця!»
Вирій і Лея, що слідували за дітьми, теж не втрималися від участі у цьому абсурдному екшні. Вирій намагався обійти льодяник збоку, ковзаючи на краю однієї з повітряних подушок, і ледве не впав, але Лея, сміючись, схопила його за руку. Вона злегка притримувала живіт рукою під курткою — баланс у такому хаосі важливий не лише для сміху, а й для маленького пасажира всередині:

— Не впади! — реготала вона, притискаючи його до себе, щоб зберегти рівновагу. — Ми ж ще не розкрили справу!

Тесса і Ерік бігли попереду, намагаючись перехопити рух льодяника, іноді ковзаючи по липких слідах цукру і зефіру. Вони сміялися, обіймаючись на ходу, намагаючись не впасти, і одночасно стежили за Лумом і Каєю:

— Дивись, він намагається втекти! — сміялася Тесса. — Еріку, трохи його підштовхни!

— Обережно! — бурмотів Ерік, намагаючись не спіткнутися сам. — Не хочу знову втопитися у зефірі!

Векс і Тео, що йшли трохи позаду, теж не могли втриматися від гонки. Векс ледве не злетіла у повітря після стрибка через велику повітряну подушку, але Тео миттєво схопив її за руку, ледве не втрачаючи власного рівноваги:

— Тримайся! — крикнув він, посміхаючись і ковзаючи. — Це як екстремальний спорт, тільки солодкий!

— Ахаха! — реготала Векс, обіймаючи його, — я в повному захваті, хоч і майже втрачаю контроль над гравітацією!

Лея сміялася, підтримуючи Вирія, і відчувала, як малюк всередині стрибає разом з ними, неначе теж долучився до гонки.

Діти, дорослі і Альфа перескакували через повітряні подушки, обганяли одне одного, перескакували через лабіринти зефіру і навіть намагалися використати карусель як «стрибкову платформу». Кожен рух був абсурдним і веселим: хтось ковзав по липкому цукру, хтось падав на повітряну подушку і відскакував у повітря, а льодяник тим часом смикався і хитався, наче справжній «цукровий лиходій», уникаючи переслідувачів.

— Га-га! — реготав Лум, стрибаючи з каруселі, — я впіймаю тебе, злочинцю!

— Не дамся! — ніби відповідав льодяник, хитавшись і залишаючи липкі сліди цукру.

Альфа, відчайдушно переслідуючи його, ковзав по зефіру, з ефектними стрибками і кульгавими «падіннями», що змушувало всіх реготати і підтримувати абсурдний хаос погоні:

— Смішно, але я майже втрачаю його! — реготав Вирій, ковзаючи за ним.

Лея злегка нахилялася вперед, щоб не звалитися, і прошепотіла Вирію: «Якщо ми виживемо, малюк отримає чудову історію для першого звіту!» — і вони обоє засміялися, ковзаючи по липких слідах.

— І я теж! — сміялася Лея, притискаючись до нього, аби не впасти, — але ця гонка неймовірно весела!

Повітряні подушки, липкі сліди цукру, зефірні пастки і самопочуття «цукрового лиходія» створювали справжній абсурдний екшн, де кожен рух і падіння перетворювалися на кумедну пригоду, а сміх і вигуки наповнювали весь парк. Кожен хотів бути тим, хто першим доторкнеться до таємничого льодяника, а разом вони перетворили полювання на справжнє веселощі, повне несподіванок, небезпек і ніжності.