83.9 — «Сліди вершків»: збір доказів

Після пригод біля фонтану шоколаду компанія рушила далі карамельним лабіринтом, уважно стежачи за тонкими слідами крему, що залишилися на плитках, сходах і навіть на краях зефірних пасток. Лея йшла трохи повільніше, притримуючи живіт, але не поступалася азартом — навіть з помітним животиком вона виглядала, як справжня журналістка на місії.

Повітря було насичене запахами ванілі, карамелі і трохи гіркого какао, а яскраві вогники парку грали відтінками на блискучих крапельках крему, створюючи враження, що вони потрапили у справжній солодкий детектив.

Альфа, немов маленький шерстяний експерт-криміналіст, нюхав сліди, піднімаючи лапу тут і там і іноді голосно гавкаючи, мов промовляючи: «Ось він, наш слід!». Він обережно переступав через зефірні пастки, а потім раптом спритно ковзнув по невеликій крапельці крему, ледве не втративши рівновагу, що викликало сміх у всіх:

— Альфа, дивись! — крикнула Лея, помітивши свіжий «слід вершків» на краю платформи. Вона злегка сперлася на Вирія — слизькі сходи не були найкращим місцем для вагітної, але бажання не пропустити «слід» перемагало здоровий глузд. — Він ще липкий!

— Гав-гав! — відповів пес, обнюхуючи і акуратно підчепив лапою маленьку крапельку, немов перевіряючи, чи правильний він слід.

Тесса і Ерік, посміхаючись і спотикаючись на слизьких ділянках, слідкували за Лумом і Каєю, які весь час намагалися випередити дорослих:

— Стоп, Лум! — реготала Тесса, схопивши його за руку, — не розмазуй крем по всьому лабіринту!

— Га-га! — реготав Лум, ухиляючись, — я збираю докази для нашого детективного звіту!

Кая, натомість, обережно піднімала зефірки та маленькі цукерки, що вистрибували з-під ніг:

— Тут ще залишилися докази! — сміялася вона, намагаючись акуратно покласти їх у свій маленький кошик. — Не дам злочинцю втекти без них!

Векс і Тео йшли трохи позаду, уважно оглядаючи сліди: Векс нахилялася, піднімаючи липкі крапельки крему, і іноді ледь не ковзала на слизьких ділянках. Тео, стоячи поруч, намагався її підтримувати:

— Тримайся! — бурмотів він, підштовхуючи її від підніжжя слизького шматка зефіру.

— Ахаха! — реготала Векс, вчепившись за нього, — ти мій рятівник шоколадного хаосу!

— Ммм… — Тео бурмотів, намагаючись втримати баланс, — майже як у цирковому трюку!
Лея, немов справжній репортер, піднімала телефон і весело знімала «репортаж із місця події»:

— Тут, на стежках карамельного лабіринту, детективи збирають докази! — оголосила вона, нахиляючись до камери. — Сліди ведуть прямо до «цукрового диверсанта»!

Вирій стояв поруч, тримаючи її за руку, і нахилився, щоб швидко поцілувати її в щоку:

— Навіть у цьому хаосі ти виглядаєш неймовірно, — прошепотів він.

— І ти теж, мій оператор, — відповіла Лея, стискаючи його руку ще міцніше. — Ніщо не зіпсує нашого репортажу!

І згодом добавила.

— О, це точно не через сукню, — усміхнулася Лея, торкнувшись кругленького живота. — Малюк просто любить пригоди.

Детективи тим часом абсурдно розпитували працівників парку. Лея стояла трохи позаду, спостерігаючи з усмішкою. Вона вже відчувала легку втому, але малюк всередині, здавалося, підштовхував її вперед: «Ще один кадр, мамо!»:

— Ви бачили злочинця? — запитувала Тесса, присівши на корточки біля одного з офіціантів. — Він точно був у костюмі льодяника?

— Е-е… ну… можливо… — відповів офіціант, зніяковівши і регочучи, — я бачив щось велике і блискуче, але не певен, що це був льодяник!

— Саме так! — вигукнула Тесса, перетворюючи його вагання на доказ у своїй уявній криміналістичній справі.

Альфа тим часом, немов експерт із збору доказів, акуратно обнюхував кожну крапельку крему та цукру, іноді піднімав їх лапою, ніби вказуючи: «Слід веде далі!»

Лея і Вирій, тримаючись за руки, йшли поруч, нахиляючись одне до одного для швидких поцілунків, але сміялися, коли діти і дорослі випадково спотикалися об липкі сліди:

— Ха, — прошепотів Вирій, обіймаючи її трохи міцніше, — навіть детективи іноді потребують солодкої підтримки.

— Абсолютно! — відповіла Лея, хитро посміхаючись. — Слід веде прямо у нові пригоди… і, сподіваюся, без ще більшого шоколадного хаосу!

У цей момент Лум раптово натрапив на великий «пухкий» слід вершків і з розгону впав, обережно ковзаючи по ньому, немов на льодовій ковзанці:

— Ахаха! — сміялася Кая, підбігаючи і намагаючись допомогти йому встати. — Обережно! Тобі ще стати справжнім детективом!

Всі сміялися, збираючи докази і невимушено підтримуючи один одного. Векс випадково впустила маленьку крапельку крему, і Тео миттєво підняв її, ледве не втопившись у ще одному сліді:

— Ой, майже, — бурмотів він, розпихуючи липкий крем від рук. — Але врятовано!

— Дякую! — реготала Векс, обіймаючи його на мить міцніше, ніж треба.

Тесса, Ерік, Лея і Вирій спостерігали за тим хаосом і разом сміялися, обмінюючись короткими ніжними поглядами та швидкими поцілунками. Кожен слід крему чи цукру ставав приводом для радості, а кожен абсурдний момент — доказом того, що пригоди в карамельному лабіринті здатні об’єднати всіх у веселу команду, де навіть найменші деталі можуть привести до розкриття таємниці «цукрового диверсанта».