83.7 — Перший слід у карамельному лабіринті

Компанія нарешті вийшла з хаотичного басейну з кульок і знову рушила слідом за солодким карамельним пилом, що вів у глибину парку. Лея йшла трохи повільніше за інших — живіт на шостому місяці вже давав про себе знати, тож Вирій тримав її під руку, наче боявся, що вона й сама може вскочити у якусь «цукеркову пастку». Втім, Лея усміхалася: ніщо не могло зупинити її детективний азарт. Атмосфера була водночас святкова і трішки детективна: яскраві вогники, сміх дітей та запах солодощів створювали відчуття, що вони потрапили у справжній карамельний лабіринт.

— Дивись, Лум, — сказала Тесса, нахиляючись до хлопчика, — ці маленькі сліди карамелі ведуть прямо до наступної загадки!

— Я бачу, я бачу! — реготав Лум, намагаючись наступити на слід і не впасти, — туди, туди!

Кая стрибала поруч із ним, сміючись і махаючи ручками:

— А я піду тут! — кричала вона. — Га-га! Ти мене не впіймаєш!

Ерік, тримаючи Тессу за руку, обережно намагався не спіткнутися об кульки карамелі, що місцями злипалися під ногами:

— Слідкуй, Лум! Не розкидай карамель повсюди, — жартував він, посміхаючись.

— А я мушу, — реготав Лум, спритно ухиляючись, — інакше це не буде справжнє розслідування!

Векс і Тео йшли поруч, уважно оглядаючи стежку: Векс нахилялася, підбираючи маленькі шматочки карамелі і клацаючи ними, немов перевіряючи підозрілих свідків:

— О, тут щось липке! — сміялася вона, — схоже на слід «цукеркового диверсанта».

Тео нахилився і підсунув руку:

— Ммм… пахне шоколадом! — посміхнувся, злегка нюхаючи слід. — Якщо це справді він, то точно залишає після себе маленькі пастки.

І справді, по дорозі почали з’являтися кумедні пастки: м’які зефірні кульки, приклеєні до підлоги, які під ногами пружиняли і відштовхували тих, хто наступав; жувальні цукерки, розкидані в хаотичному порядку, від яких виникали маленькі «липкі» кумедності:

— Ой! — вигукнула Лея, наступивши на зефірну кульку, яка підстрибнула і ледь не влучила їй у ногу. — Ахаха! Вирій, допоможи! Я, здається, сьогодні більше треную баланс, ніж детективне чуття, — засміялася вона, погладивши себе по животу, а Вирій миттєво підхопив її за руку. — Маленький детектив теж відчуває, що ми на сліді!

Вирій тримав її за руку, підтримуючи баланс, і вони разом сміялися:

— Це наче маленька пастка для детективів! — посміхнувся він, притискаючи Лея до себе, щоб не впасти.

Альфа бігав поруч, нюхаючи карамельні сліди і стрибав через зефірні кульки, наче перевіряючи їх «небезпечність»:

— Гав! — ніби сказав пес, кидаючись на найбільш «підозрілі» ділянки.

— Альфа, не з’їж все! — сміялася Лея, спостерігаючи, як пес швиряє зефірні кульки в різні боки. Вирій, тримаючи її за талію, ледь усміхнувся — він мимохіть оберігав її на кожному кроці, навіть серед цього солодкого безумства.

Тесса і Ерік по черзі ловили Лума та Каю, які весь час намагалися вибратися вперед, обережно сміючись і намагаючись не впасти самі:

— Стій, Лум! — сміялася Тесса, витягуючи його з-під чергової пастки. — Ти ж не хочеш перетворити все на карамельне безладдя!

— Га-га! — реготав Лум, вивільняючись, — я хочу бути першим детективом!

Ерік тим часом підтримував Каю, яка стрибала, намагаючись обійти Лума:

— Стій! Не губи слід! — сміючись, зауважив він.
— Ага! — сміялася Кая, махаючи ручками. — Я його знайду!

Векс і Тео, йдучи поруч із Тессою і Еріком, уважно підбирали шматочки карамелі та зефіру, іноді випадково штовхаючи один одного:

— Ей! Це мої докази! — реготала Векс, намагаючись схопити маленьку липку пастку з підлоги.

— Тримайся, не залипай! — відповів Тео, кидаючи їй маленьку кульку зефіру, що смішно прилипла їй до руки.

Лея, тримаючи за руку Тессу, періодично допомагала їй ухилятися від пасток, а Вирій, притискаючи її плечі, сміявся, дивлячись на загальний хаос:

— Ось це справжнє карамельне полювання! — прошепотів він, обіймаючи її трохи міцніше.

В цей момент трапився кумедний інцидент: Лум, намагаючись перестрибнути через зефірну пастку, трохи зачепив Векса, і кулька липко прилипла до його волосся.

— Ахахаха! — реготав Лум, відчуваючи дивне поколювання на голові.

— Ти ж справжній «солодкий злочинець», — сміялася Векс, допомагаючи йому звільнитися.

— Ой, я ніби в пастці, — реготав Тео, ухиляючись від ще однієї зефірної кульки, яка раптом відштовхнула його в бік.
І поки діти стрибали, дорослі сміялися і намагалися не наступити на липкі пастки, всі відчували, що цей лабіринт із зефіру та карамелі перетворює їхню пригоду на справжній веселий детектив, де кожен крок може стати маленьким сюрпризом, а кожна пастка — приводом для реготу та нових пригод.

— Солодкий слід веде прямо далі! — крикнула Лея, витягаючи Тессу вперед. Її голос звучав дзвінко й життєрадісно, хоч вона вже трохи втомилась — шостий місяць вагітності додавав своїх нюансів. Але очі світилися тією ж рішучістю, що й завжди, коли поруч був Вирій і команда.
— Хаос, який починає нагадувати сімейне тренування, — відповіла вона з посмішкою, підморгнувши.