83.4 — Перша загадка: зниклий попкорн

Після веселого катання на колесі огляду компанія рушила далі, ведена запахом свіжого попкорну та карамельної вати. Атмосфера парку, насичена барвами, криками і сміхом, робила все навколо схожим на чарівну пригоду: кожен звук і рух здавався частиною якоїсь загадки, яку треба розгадати.

— Гей, а попкорн… де він? — запитала Тесса, нахиляючись над великим кошиком, де ще кілька хвилин тому лежала величезна гора пухкого солодкого попкорну.

— Х-хм… — Лум, все ще з широко розкритими очима від радості і адреналіну після американських гірок, озирнувся довкола, — він… він зник!

— Зник? — перепитала Кая, здивовано махаючи ручками. — Га-га? Де він?

Ерік нахилився до Тесси, тихо шепочучи:

— Пил від попкорну ще залишився. Дивно пахне карамеллю… і схоже, тут було втручання.

— Так, — підтвердила Тесса, присівши, щоб роздивитися дрібні сліди карамелі на плитці. — Дивись, вони ведуть далі. Хтось його забрав… або щось!

Вирій і Лея кинули один одному погляд, відчуваючи легке хвилювання та азарт:

— Мабуть, це справа для справжніх детективів, — прошепотів Вирій, стискаючи її руку.

— Точно! — посміхнулася Лея, дивлячись, як пил веде між яскравими гірками і каруселями. — І цього разу ми не пропустимо жодного підозрілого свідка.

— Навіть якщо він дуже маленький, — усміхнувся Вирій, легенько доторкнувшись до її руки на животі.
— М-м, тоді у нас у команді новий детектив, — відповіла Лея, з м’яким блиском в очах.

Лум, сидячи на руках у Тесси, нахилився, роздивляючись слід:

— Ммм… пахне солодко! — захоплено прокричав він. — Й-я хочу знайти його!

Кая, на руках у Векс, теж нахилилася, щоб роздивитися, куди веде слід:

— Я теж! — реготала дівчинка. — Га-га! Там!

Векс нахилилася до Тео, шепочучи:

— Подивися, вони вже майже готові стати маленькими детективами.

— Так, — відповів Тео, посміхаючись, — лишилося стежити, щоб вони не розлетілися по всьому парку.

Альфа тим часом пробігав попереду, стрибаючи і нюхаючи слід, мов справжній «охоронець карамельного лабіринту».

— Альфа, дивись! — закричав Лум, нахиляючись вперед. — Там слід!

Пес зупинився, нахиливши ніс до дрібного цукрового пилу, і Лум, сміючись, торкнувся його носа:

— Ти мене врятуєш, так? — реготав він.

— Добре, що ти тут, наш охоронець, — сміялася Тесса, обіймаючи Лума. — Він точно не дозволить нам загубитися у карамельному лабіринті.

Вирій піднявся на носочки, щоб побачити всю стежку, яку залишив попкорн:

— Схоже, слід веде далі, — сказав він, стискаючи руку Леї. — І нам доведеться стежити за кожним поворотом.

— Так, — підхопила Лея, нахилившись вперед. — І робити вигляд, що ми просто прогулюємося серед сміху і блискіток.

— Прогулянка нам точно не завадить, — підморгнув Вирій. — Треба ж показати нашому детективу, як шукати карамельний слід.
— Хай звикає до солодкого життя, — засміялася Лея.

Дорослі і діти рушили слідом за карамельним пилом. Кожен крок супроводжувався сміхом і азартом: хтось із відвідувачів випадково обертався і реготав, хтось із дітей намагався перестрибнути маленьку калюжку з солодкої води. Альфа весь час перебігав попереду, підштовхуючи всіх рухатися швидше, іноді підскакуючи і штовхаючи маленькі лапки Лума назад на стежку.

— Дивіться, Лум, Кая, — сміялася Тесса, показуючи маленький слід цукрового пилу, який відходив убік, — тут починається справжнє розслідування!

— Я йду! — закричав Лум, махаючи ручками, — знайдемо його!

— І я теж! — сміялася Кая, намагаючись роздивитися Лума через скло кабінки.

Всі дорослі посміхалися, спостерігаючи, як діти перетворюють парк на власний детективний майданчик. Вирій і Лея трималися разом, обмінюючись усмішками, що поєднували азарт, ніжність і трохи тривоги — адже слід карамельного пилу обіцяв нові несподіванки.
— Потрібно дійти до кінця сліду, — прошепотів Вирій, — і подивитися, хто або що стоїть за цією маленькою крадіжкою попкорну.

— Ага, — додала Лея, притискаючись до нього трохи міцніше, — але обережно, тут може бути і маленька пастка!

Стежка петляла між яскравими гірками, крамницями з солодощами і маленькими фонтанами карамельної води. Діти визирали з-за кабінок, сміялися, реготали, а дорослі спостерігали, ловлячи кожен момент — азарт, захоплення, ніжність, маленькі непередбачувані пригоди, які перетворювали простий парк на справжній лабіринт загадок.

— Ось він! — закричав Лум, майже падаючи на руки Тессі, — слід! Він веде далі!

— Тоді вперед, маленькі детективи, — підбадьорила Векс, притискаючи Каю. — Дивимось, які ще сюрпризи приховує парк.

Лея озирнулася на мить — у сяйві вогників парк здавався ще чарівнішим, коли вона знала, що носить у собі ще одне маленьке диво.

Компанія рушила далі, слідуючи за таємничим карамельним пилом, не знаючи, що попереду їх чекають перші смішні докази та несподівані пригоди, що стануть початком справжньої загадки.