81.9 — Чотири дні виживання

День перший.

Сонце піднімалося над містом із такою силою, що навіть тротуарні плитки здавалося, могли плавитися. +35°C одразу оголосило війну всім героям. Вирій зайняв стратегічну позицію біля вентиляторів, наче генерал перед штурмом, а Лея, попри спеку, спритно розливала лід у склянки: холод у кожній краплі мав бути їхньою маленькою перемогою.

— Ерік, дай мені твою кружку, я зроблю з неї морозиво, — 

сказала Тесса, хитро підморгуючи й підставляючи руку.

— Ой, Тесса, знову твій кулінарний геній? — реготав Ерік, притискаючи до себе рушник, що майже злипнувся від поту. — Вчора ти перетворила борщ на лід, і я ледве вижив!

— Так, але смачно, — відповіла Тесса, перемішуючи суміш із серйозним виразом обличчя, ніби це була хімічна формула виживання. — Морозиво для всіх!

Діти вже влаштували «танець дощу»: Лум і Кая швендяли кімнатою, хапаючи бризки з басейну та вентиляторів, сміючись так, що їхній сміх луною розносився по всьому будинку. Альфа підстрибував навколо, розбризкуючи воду, іноді встигав «вкрасти» порцію борщу-морозива прямо зі столу і бігати по кімнаті з гордим виглядом, немов справжній пірат льодових морів.

— Ахахаха! Альфа, віддай мою порцію! — кричала Кая, майже ковзаючи по воді, що утворилася на підлозі.

— Гав! — відповів собака, і ще кілька бризків потрапило на Лума, який уже приготувався до контрнападу.

— Спека атакує! — хвацько кинув Лум відро з холодною водою на Еріка.

— Ахах! — Ерік випльовував воду, сміючись до сліз, — Лум, ти справжній монстр морозивної війни!

Ввечері всі, напівзасмоктані вентилятором, ковтали кубики льоду, сміялися і намагалися не заснути на підлозі. Лея тихо обіймала Вирія, відчуваючи, як прохолода від вентиляторів лоскоче спини дітей, а вода з басейну ще довго бризкала, нагадуючи про хаос і веселощі дня.

День другий.

Ранок був ще спекотнішим. +37°C робило повітря густим, як мед. Тео і Векс сперечалися про стратегічне розташування кубиків льоду:

— Якщо я розкладу кубики у всій кімнаті, ми виживемо до вечора! — вигукувала Векс, розмахуючи руками так, що кілька кубиків ледве не полетіли на Тео.

— Ніколи, — бурмотів Тео, спостерігаючи, як його кохана підсунула під ліжко цілу купу льоду. — Це катастрофа! Але добре… може трішки.

Вирій і Лея знайшли власну тактику — обіймати один одного, чергуючи вентилятори та мокрі рушники, і тихо сміятися з дій дітей.

Лум і Кая влаштували «ледяну піратську битву». Кубики льоду пливли у невеликих човниках у басейні, а Альфа стрибав і намагався їх зловити.

— Ах, я зачепив корабель! — реготав Лум, спіткнувшись об хвилю, — ледве не звалився!

— Тримайся, пірате! — сміялася Кая, підкидаючи йому ще один кубик льоду прямо на голову.

Тесса приготувала морозиво з фруктів і борщу. Абсурдне поєднання, але неймовірно смачне.

— Тесса, а це ще легально? — запитав Ерік, намагаючись гризти морозиво з кавуном і борщем водночас.

— Абсолютно! — підморгнула вона. — Закон виживання!

День третій.

Спека досягла апогею: +40°C. Діти придумали «військову операцію»: розділитися на команди і обстрілювати один одного водою з басейну, вентиляторів та крижаних кубиків.

— Команда Кая атакує! — реготала Кая, розбризкуючи воду на Лума.

— Ах, ви ще побачите мій контрнапад! — кричав Лум, виливаючи на них відро води, ледве не збивши Еріка з ніг.

Альфа працював «саботажником»: встрибував у басейн, розбризкуючи воду по всій кімнаті та перехоплював кубики льоду.

— Гав! Гав! — весело гарчав він, вистрибуючи так, що вода летіла на Тео та Векс.

Тео, намагаючись втримати рівновагу, спіткнувся і впав у басейн:

— Ахх! Це… це не за планом! — реготав він, коли Векс плюхнулася поруч.
Ввечері Вирій і Лея спостерігали за хаосом із тіні, тихо сміючись:

— Ти бачиш це безумство? — прошепотіла Лея.

— Так, — відповів Вирій, — але навіть у ньому є щось чарівне.

День четвертий.

Усі вже стали професіоналами виживання у спеку. Сніданок складався з морозива з кавуна та борщу, обід — з фруктових лідяних смузі, а вечеря — з експериментального «сюрпризного морозива» від Тесси.

Діти запровадили «танець дощу», спокушаючи Альфу і дорослих стрибати під бризками з вентиляторів та басейну.

— Ой, Лум, твоє чергове виливання води на Еріка — це злочин! — сміялася Кая, хапаючи мокру ковдру.

— Ні, це мистецтво виживання! — відповів Лум, підкидаючи кубики льоду у повітря.

Альфа підстрибував у центрі кімнати, висолопивши язика, немов на власному фестивалі водяного хаосу.

Тео і Векс сперечалися про останні кубики льоду:

— Я кажу — ще трохи! — вигукувала Векс.

— Лише трохи, — бурмотів Тео, хитро підморгуючи, ледве ухиляючись, коли Векс підсунула йому лід під подушку.