81.6 — Малі льодові вигадки

Сонце палало так, що навіть тінь від дерева виглядала, наче розплавлена, а Кая вже другий раз цього ранку вигукнула, що «її мозок плавиться». Лум лише хитро усміхався, тримаючи пластикову пляшку з водою, вичікуючи ідеальний момент для свого льодового експерименту.

— Давай зробимо власний басейн! — вигукнула Кая, кидаючи на землю кілька кубиків льоду. — Хоч трохи прохолоди!

Лум серйозно кивнув. — Окей, але не просто басейн… Ми зробимо крижану фортецю! — він показав на ряд пластикових пляшок з водою, які вже почали формувати хаотичні, але кумедні піраміди.

Альфа, собака-енерджайзер, навіть не чекаючи команди, стрибнув у басейн із гучним плюском. Холодна вода розбризкувалася у всі боки, накриваючи дітей і Лума, і викликаючи у Каи вибух радості.

— Ахахаха! — реготіла Кая, спотикаючись об край басейну. — Альфа, ти шалений!

— Гав-гав! — відгукнувся Альфа, знову стрибнувши у воду, розбризкуючи всіх ще сильніше.

Лум стрибнув убік, ледве не впавши на мокру плитку. — Тю, моя фортеця тане швидше за морозиво Тесси! — скрикнув він, роздивляючись, як кілька пляшок котяться по плитці, залишаючи мокрі сліди.

— Тоді треба швидко будувати! — підхопила Кая, піднімаючи ще одну пляшку. — Тільки тримайся міцніше, бо інакше вся фортеця впаде!

Вони кидали кубики льоду у басейн, запускаючи маленькі іграшкові кораблики, що хиталися серед крижаних уламків. Альфа стрибав із берега, намагаючись спіймати кораблики зубами, але замість цього розбризкував воду, від чого всі реготали.

— Лум, твоя фортеця не витримає! — кричала Кая, витягуючи пляшку, яка ледве трималася. — Вона просто тоне!

Лум хитро нахилив пляшку, намагаючись врятувати конструкцію. — Це не тане, це… плавиться естетично!

Тесса, яка заглянула з кухні, ледве стримала сміх. — Ви виглядаєте як маленькі вчені, які створили власний крижаний апокаліпсис!

— Можна ще додати мильні бульбашки? — запропонувала Кая, кидаючи у басейн пластиковий стакан із рідиною для бульбашок. Прозорі кульки миттєво заповнили повітря, ловлячи сонячне світло і переливаючись усіма кольорами веселки.

Альфа стрибнув, намагаючись проковтнути одну бульбашку, і вона лопнула на його носі. Собака хитро струснув головою, а Лум із Каєю реготали ще голосніше.

— Моя голова вже замерзла від усіх цих експериментів! — скрикнула Кая, витираючи воду з обличчя.

— А моя рука ледве встигла побудувати фортецю, — додав Лум, витираючи волосся. — Але це того варте!

Вони продовжували кидати кубики, стрибати в басейн, будувати фортецю і реготати так, що весь двір лунав від дитячого щастя. Кожен плюск, кожен падаючий кораблик і навіть крижана пляшка, що котилася з фортеці, ставали частиною їхньої маленької, шаленої пригоди.

Альфа стояв на березі, язик висолоплений, хвіст махав так, що вода знову розбризкувалася на всіх. Він кілька разів стрибнув у басейн, і холодні хвилі летіли направо й наліво.

— Тільки дивись, Альфа, — сміялася Кая, — щоб ти сам не злетів!

Альфа гавкнув і стрибнув ще раз, цього разу вода залетіла прямо на Тессу, яка ледь втрималася на ногах і сміялася так, що її живіт здригався від радості.

— Моя черга! — вигукнув Лум, спіймавши кілька кубиків льоду. Він кидав їх у басейн із театральною точністю, але вода знову розбризкувалася на всіх, а крижана фортеця похитнулася.

— Лум! — реготала Кая, ковзаючи по плитці від води, — твоя фортеця справді тане!

— Ні-ні, — наполягав Лум, — це не тане, це перетворюється на новий рівень креативності!

Сонце повільно опускалося, кидаючи довгі тіні на двір, але діти й Альфа залишалися в повному захваті. Кожен стрибок, кожен плюск і кожен крижаний кораблик створювали маленькі льодові чудеса, повні сміху, радості та трохи шаленої небезпеки — адже ніхто не міг передбачити, куди розлетиться наступний кубик льоду.

— Найкращий день літа! — реготала Кая, витираючи обличчя мокрою рукавичкою.

— Абсолютно, — підсумував Лум, обережно підбираючи пляшки, які ще трималися у фортеці. — І Альфа згоден!

Собака хвостом махнув так, що вода знову залетіла всім у спину, і вони вибухнули сміхом ще раз, перетворюючи двір на власний маленький крижаний світ, де спека не мала жодного шансу.

На горизонті легкий вітер колихав дерева, і Лум вже замислювався, як би цей вітер можна використати для нових шалено кумедних експериментів…