Розділ 81. «Апокаліпсис +35°С, або морозиво врятує світ»; 81.1 — Кондьошний кінець світу

У липневому повітрі стояло важке марево. Сонце било у великі вікна приватного будинку, розжарюючи скло так, що воно нагадувало духовку. І саме цього дня, коли градусник за вікном показував +35°С у тіні, трапилася справжня катастрофа.

Спершу все виглядало невинно: кондиціонер у вітальні тихенько запищав і замовк. Потім — у кухні, у спальнях, навіть у дитячій. Ледь чутний гул зник, і дім охопила тиша… і за кілька хвилин — липкий, важкий жар, що почав повзти стінами, наче невидимий ворог.

— Так, так не буває, — буркнув Тео, коли вже четвертий кондиціонер дружно погас. Він, закотивши рукави сорочки, відчинив кришку технічної панелі.
— Знаєш, — Векс сперлася на дверний косяк, тримаючи келих із водою з лимоном. На склі келиха миттю з’явився конденсат, і краплі стікали по її пальцях. — Виглядає так, ніби всесвіт вирішив влаштувати нам сауну. Безкоштовно.

— Сауна? — Тео, зігнувшись, виглядав наче детектив у пошуках убивці. — Це вже крематорій.
— Крематорій для нервів, — уточнила Векс, легенько торкнувшись його плеча. — І, між іншим, якщо ти ще хвилину нахилятимешся в такій позі, ти сам станеш шашликом.

— Не перебільшуй, — Тео поправив окуляри, зиркнувши на неї з-під лоба.

— Я? Перебільшувати? — Векс насупила брови, але в кутиках її губ ховалася усмішка. — Поглянь на нашого Еріка — він уже почав плавитися.

У сусідній кімнаті Ерік, дійсно, вже розстібав сорочку й театрально зітхав, ніби жертва голлівудської мелодрами.
— Все. Я офіційно розчиняюся в атмосфері, — оголосив він. — Якщо завтра мене не стане — шукайте калюжу Еріка під столом. Там буде табличка: «Тут був детектив, якого вбила спека».

— Тату, ти будеш желе! — вигукнув Лум, підстрибуючи поруч і заливаючись сміхом.
— Желе з перцем, — додала Тесса, закочуючи очі. — Бо твій тато навіть у такій спеці виглядає, як розпечений до червоного.

— А можна я скуштую желе-тата? — невинно поцікавився Лум.
— Ні! — Ерік зробив вигляд, ніби ображений. — Я — ексклюзивне желе. Лише для мами.

Тесса підняла брову й посміхнулася.
— О, дякую за честь. Завжди мріяла отримати чоловіка у вигляді желе.

Лум розреготався так, що мало не впав, але потім раптом зупинився й обурено крикнув:
— А чому в мене теж не працює кондиціонер? У мене жарко, я не хочу плавитися!

— Бо ми всі тут разом плавимося, — лагідно пояснила Тесса й обмахала сина книжкою, хоч від цього було мало користі. — Якщо що, будемо колективним супчиком.

У дитячій Кая сиділа на підлозі, тримаючи в руках улюблену іграшкову ляльку й зітхала:
— Мамо, моя лялька теж пітніє. Подивись, у неї волосся прилипає.

Векс підняла брову.
— Дорога, твоя лялька зроблена з пластику. Вона не пітніє.
— Пітніє! — уперто відповіла Кая, обіймаючи ляльку ще міцніше. — Бо мені жарко, і їй теж!
— То може вона плаче від спеки, як я, — пожартувала Векс і легенько чмокнула доньку в тім’я.

Альфа тим часом лежав на підлозі, витягнувши язика на півметра. Він навіть не гавкав — лише тяжко сопів, наче старенький трактор.

— Бідолаха, — Вирій сів поряд із собакою й полив йому лапи холодною водою з пляшки. — Тримайся, друже. У нас тепер режим пустелі.
— А можна я теж лапи у воду? — миттю відгукнувся Лум.
— І я! — закричала Кая.
І за хвилину біля пляшки вже товклася трійця: двоє дітей і пес.

— Я більше не можу, — простогнала Лея, сидячи на дивані з подушкою під спиною. На п’ятому місяці вагітності спека для неї була подвійним випробуванням. — Це не дім, це якась піч.

Вирій миттю опинився поруч, обмахуючи її долонею й нахиляючись, щоб краще бачити, чи їй зручно.
— Я зараз принесу прохолодної води, тільки не хвилюйся.

— Я не хвилююся, я тану, — з сумною усмішкою відповіла вона, підсовуючи під сорочку пляшку з водою. — Хоча відчуваю себе, як огірок у маринаді.

— Ти найчарівніший огірочок у світі, — серйозно промовив Вирій і поцілував її в скроню. Лея розсміялася, але не відсунула його.

У цей момент Тео, змучений, але впертий, вигукнув:
— Є! Я знайшов, у чому проблема.

Усі миттю зібралися довкола нього, немов навколо героя, що приніс надію. Лум навіть урочисто підняв руку й проголосив:
— Ура! Наш рятівник!
Альфа гавкнув один раз — глухо, але переконливо.

— В усіх кондиціонерах одночасно згоріла одна й та ж деталь, — Тео витягнув із кишені маленький чорний елемент. — Без неї — усе. Кінець прохолоді.

— А ти ж можеш замінити? — запитала Векс, дивлячись на нього так, ніби від цього залежала доля світу.
— Звісно, можу. Як тільки деталь привезуть.
— І коли це буде? — Тесса схрестила руки на грудях.
— Через чотири дні.

Тиша, важка, як гарячий асфальт. Навіть Альфа перестав сопіти, а Кая з Лумом синхронно округлили очі.

— ЧОТИРИ ДНІ?! — Ерік схопився за голову. — Я стільки не проживу! Я розтану й потім випаруюсь у космос!
— А я перетворюся на підсмажений попкорн, — додав Лум, серйозно киваючи.
— А я стану карамелькою, — не залишилася осторонь Кая.
— А я, — простогнала Лея, — стану печеною картоплею.
— А я, — Вирій важко зітхнув, — стану твоїм соусом. Бо поруч із тобою навіть пектися — солодко.