80.5 — Викриття солодкого злочинця

Лум і Кая, нахилившись над морозильником, раптом підняли руки і… їхні пальці блищали липким кремом, який тягнувся маленькими нитками, як живий.

— Ого… — прошепотіла Кая, здивовано дивлячись на білі сліди на руках, які нагадували їй магію. — Це… це точно не морозиво самостійно сталось!

Лум обережно принюхався, наче детектив, що виявив величезну змову. — Хмм… запах… він знайомий… і трохи винний, — сказав він, гримасуючи, наче розкриває змову світового масштабу. — Кая… ти ж не думаєш, що це ми…

Кая спершу відкрила рот, потім закрила, бо слова застрягли від захоплення. Нарешті вона тихо промовила:

— Ми… ми трохи скуштували середину…

Лум кивнув, визнаючи злочин і навіть драматично зітхнув. — Бо… ну, середина найсмачніша…

Тут Вирій, який спостерігав із боку, підскочив, наче його власне серце зупинилося.

— Що?! Ви… ви… солодкі злочинці?! — його голос звучав наче виклик для всієї кухні. — Це ж… це ж серйозне порушення кремової безпеки!

Тесса й Ерік одночасно розвернулися і застигли, їхні обличчя були сумішшю шоку, сміху і трохи безглуздого відчаю.

— Ти що, серйозно? — сміялася Тесса, намагаючись не впасти від сміху. — Вони… вони справді з’їли середину!

— Ха! — Ерік підклав руку під підборіддя, гримасуючи серйозність детектива. — Тобто… ми маємо справу з професійними злочинцями в найсолодшому вигляді!

Кая, незважаючи на провину, виглядала гордою:

— Ну так, але… ми чесно вибачаємося, — сказала вона, роблячи урочистий реверанс, наче виступає перед судом морозильника.

Лум підтримав її, додаючи театральності: — І обіцяємо більше не порушувати кремову гармонію… принаймні… сьогодні!

Вирій, нарешті заспокоївшись, глянув на Альфу. Пес весело загавкав, ніби даючи зрозуміти, що його репутація врятована і він готовий до нових пригод. Хвіст Альфи завивався в повітрі, наче прапор перемоги.

— Хмм, — сказав Вирій, нахиляючись до дітей і роблячи вигляд суворого судді. — Тоді ваші «злочини» офіційно задокументовані… у нашому детективному архіві морозильника. Тепер ви справжні… солодкі злочинці!

Діти засміялися, відчуваючи одночасно і легке хвилювання, і непідробне задоволення. Липкий крем на пальцях блищав у світлі лампи, а аромат солодкого тіста заповнював кімнату. Кожен відчував, що цей момент стане легендарним.

— І що далі? — запитала Кая, підморгуючи Луму. — Може, ми спробуємо наступного разу середину з шоколадного торта?

Лум глянув на неї, роблячи серйозний вигляд: — Обов’язково… але спершу перевіримо охорону морозильника! — сказав він, оглядаючи кожну щілину й полицю, наче від цього залежало життя всієї кондитерської цивілізації.

Вирій покрутив головою, посміхаючись, і додав:

— Ви ще трохи, і я оголошу вас кримінальними геніями кондитерського світу.

Тесса й Ерік, спостерігаючи за цією кумедною сценою, тихо посміхнулися один одному. Вони відчували, як тепло і гумор наповнюють кімнату, а маленькі солодкі злочини дітей роблять момент ще більш чарівним і живим.

— Гей, а може, ми організуємо «кремовий суд»? — запропонувала Тесса, підморгуючи Еріку.

— І нехай Альфа буде головним присяжним! — додав він, гладячи пса по голові.

Альфа, з гордістю піднявши хвіст, гавкнув на знак схвалення. Він навіть трохи підстрибнув, намагаючись обнюхати всіх «злочинців», і випадково штовхнув маленький контейнер із полуничним джемом, який з гуркотом впав на підлогу.
— Ой! — закричала Кая, встрибуючи назад. — Джемове обрушення!

— Ідеальне доповнення до кримінального мистецтва! — сміявся Лум, витираючи руки об старий рушник, намагаючись зібрати джем.

Тим часом Лум і Кая, все ще тримаючи руки у кремі, обмінялися хитрими поглядами, ніби вже планували наступну кумедну витівку. У кімнаті стояв сміх, запах солодкого крему та відчуття невеликої таємниці, яку вони разом створили, і це робило момент абсолютно незабутнім.

— Добре, — нарешті сказав Вирій, розводячи руки, — нехай ваші «злочини» будуть прощені… але під суворим наглядом детектива морозильника!

Усі реготали ще голосніше, а морозилка мовчки охороняла своїх секретних свідків. І хоч кремові сліди лишалися на руках дітей, вони відчували себе героями — маленькими, липкими, солодкими, але абсолютно щасливими.

І тоді Кая, нахилившись до Лума, тихо прошепотіла:

— А наступного разу я краду ще більше…

Лум хитро підморгнув:

— Ну, я буду поруч, щоб «свідчити».

Усі навколо реготали, і морозильник здавався свідком маленької, але дуже солодкої змови.