80.4 — Свідки з морозилки

Дверцята холодильника повільно відчинилися з легким скрипом, і холодне повітря одразу вдарило в обличчя. Усередині, серед звичайних продуктів, щось виглядало дуже підозріло — ніби морозильник сам вирішив показати їм якусь таємницю.

— Ну й ну… — протягнула Векс, нахиляючись ближче, і відчувши легкий морозний подих на щоках. — Що це за диво?

У морозилці виднілися кілька дивних «шарів» морозива. Вони виглядали так, ніби хтось узяв крем із торта і спробував замаскувати його під морозиво. Білий, густий, з легким жовтавим відтінком шар відверто не належав жодному відомому смаку. Це не було ні ваніль, ні лимон, ні пломбір. Це був… крем.

— Це що, торт вирішив втекти від нас і заховався у холодильнику? — здивовано прошепотав Лум, роззявивши рота так широко, що можна було подумати, ніби він готовий його з’їсти прямо тут.

— Ага! — підхопила Кая з гордістю у голосі, витягуючи одну брову. — Торт побіг у схованку, бо злякався, що його з’їдять!

Вона нахилилася ще ближче, і її ніс ледве торкнувся холодного скла, відчуваючи, як мороз пробирає до кісток.

— О ні, — театрально вигукнув Вирій, прикладаючи руку до серця і дивлячись на морозиво, наче на найдивовижнішу знахідку століття. — Наш Наполеон перетворився на партизана! Він утік у підпілля!

Діти залилися сміхом, а Альфа в цей час став перед морозильником, напружився й почав голосно гавкати, насторожено косуючи на білі «шари». Його хвіст стирчав угору, ніби він виявив небезпечного злочинця.

— Альфо, спокійно, — Тесса нахилилася й погладила пса по спині. — Це ж просто морозиво… або кремове алібі.

— Або тортові свідки, — додав Ерік, підійшовши ближче, і в його очах блиснули іскри азарту. Він нахилився, перевіряючи “шари”, ніби розкривав секрети мафії. — Хто знає, що вони бачили, поки ми були зайняті?

Векс нахилилася ще ближче, підозріло примруживши очі на Тео.

— Ага. Я все зрозуміла. Це точно твоя робота, — сказала вона, ховаючи ледь помітну посмішку. — Ти ж завжди крадеш середину пирогів. Я пам’ятаю ті яблучні пироги з нашої першої осені разом.

— О, будь ласка! — Тео розвів руками, удаючи ображеного. — 

То був не злочин, а мистецтво дегустації.

— Мистецтво красти саме середину! — підколола Векс, іскристо усміхаючись. Її погляд ковзнув по його обличчю, і невеличка іскра грайливості пробігла між ними.

— Середина завжди найсмачніша, — зухвало відповів він і раптом нахилився ближче, так що їхні носи майже торкнулися. — І ти це добре знаєш.

Векс хотіла щось заперечити, але в його очах було стільки тепла й пристрасті, що вона не змогла втриматися від усмішки. Тихо видихнувши, вона штовхнула його в груди долонею, але на губах залишилася хитра посмішка.

— Ти невиправний, — прошепотіла вона, а щоки її вже рожевіли.

— Невиправний… але твій, — відповів Тео і м’яко торкнувся її губ швидким поцілунком, що змусив Векс тремтіти від несподіваної ніжності.

— Гей, ви двоє! — вигукнув Вирій, театрально наставляючи пальця на них. — Тут іде офіційний допит холодильника, а ви влаштовуєте романтичні сцени!

Він урочисто встав перед відкритою морозилкою, склав руки за спиною й почав говорити низьким, прокурорським голосом:

— Ну що, пане Холодильник… визнаєш свою провину? Чи будеш мовчати?
Він нахилив голову набік, ніби прислухаючись до бурчання моторчика.

— Ага! Мовчиш? Тоді це виглядає як зізнання!

Лея сміялася так, що ледве могла втриматися на ногах. Вона схопилася за живіт і зі сміхом хитнула головою:

— Ти… ти просто найдивніший детектив у світі!

— І найвідданіший! — гордо відповів Вирій, намагаючись підкреслити серйозність своєї роботи. Він зробив крок уперед, нахилився до морозильника і прошепотів так, ніби це було секретне розслідування: — Ми зможемо розкрити всі кремові таємниці цього місця!

Лея, все ще сміючись, потягнула його за руку й поцілувала прямо посеред цієї кумедної сцени. Його обійми стали її безпечним коконом — теплим і надійним. Альфа гавкнув, ніби теж вимагаючи свою порцію уваги, і діти одразу почали його обіймати.

А от у протилежному кутку кімнати, де стояли Тесса й Ерік, розгорявся зовсім інший вогонь. Поки всі сміялися з Вирія, вони тихцем влаштували власне «поцілункове розслідування».

— Ммм, ти ж знаєш, що ми відволікаємося від справи? — прошепотіла Тесса, усміхаючись крізь поцілунки. Її пальці ковзали по плечу Еріка, ніби перевіряли, чи він справді тут.

— Я просто шукаю сліди крему… — відповів Ерік удавано серйозно й ковзнув губами вниз до її шиї. — Може, вони сховалися десь тут…

— Ох ти, шахрай, — засміялася вона, обіймаючи його за шию. Їхні губи знову зустрілися, і світ навколо ніби на мить зник.

— Ей! — вигукнула Кая, яка помітила їх. — Вони теж крадуть! Тільки не крем, а поцілунки!

— І дуже професійно, — підтакував Лум, регочучи й ледь не падаючи від сміху.

Всі засміялися ще гучніше, а морозилка мовчки випромінювала холод, наче справді приховувала якусь солодку таємницю. Атмосфера ставала дедалі абсурднішою, та саме в цьому була її магія: кожен відчував, що наближається розв’язка, і навіть холодні «свідки» з морозилки натякали — правда от-от відкриється.