80.2 — Перші підозри: Морда без крихт

У кімнаті панувала тиша, так густа й напружена, що здавалося — якщо її зараз намазати на шматок хліба, то вийде новий бутерброд «із підозрою». Щойно галаслива компанія завмерла, бо всі погляди вп’ялися в одного підозрюваного.

Альфа.

Велетенський, чорний, мов ніч, пес сидів прямо біля столу, як гвардієць на параді. Його очі блищали безневинним сяйвом, а морда… Морда була так чиста, що аж викликала підозру. Жодної крихти. Жодної плямки крему. Навіть язик виглядав так, наче його щойно відполірували мікрофіброю.

— От бачите? — Тесса, схрестивши руки на грудях, урочисто ткнула пальцем у пса. — Занадто чистий! Це класика жанру. Якщо хтось надто невинний — значить, точно винний.

— Або він просто милий, — заперечив Ерік, нахилився й потер Альфі вухо. — Ти ж мій хороший хлопчик, правда?

Альфа глибоко видихнув і злегка клацнув зубами — щось середнє між «так, я хороший хлопчик» і «вибачте, я адвокат сам собі».

— Ага! — вигукнула Векс, уперши руки в боки. — Починаємо допит.

Діти підскочили, наче чекали саме цього сигналу.
— Так! — Лум виструнчився і вказав на пса ложкою, мов жезлом. — Альфо, скажи «гав», якщо це ти вкрав крем!

Альфа спокійно моргнув. Потім повільно перевів погляд на Каю.

— А тепер гавкни, якщо це зробила Кая! — швидко додав Лум, аж підскочив від азарту.

— Гей! — обурилася дівчинка, тупнувши ногою. — Це підстава! Я невинна, як сонце зранку! Альфо, гавкни, якщо винен Лум!

Альфа мовчав. Замість цього він довго й театрально облизав носа, ніби смакуючи інтригу.

— Бачиш? — вигукнула Кая, переможно піднявши брови. — Він мовчить! Значить, ти винен!

— Ні! — відрубав Лум. — Він мовчить, бо ти його підкупила! Ти ж постійно йому яблука підсовуєш. От він і мовчить у твою користь!

— А ти кидав йому котлети під стіл! — Кая аж засопіла від обурення.

— Бо вони були несмачні! — Лум схрестив руки на грудях, але очі світилися гордістю. — І взагалі, справжній герой не їсть котлети. Справжній герой їсть креми!

— Справжній герой їсть кашу, — урочисто проказав Тео. Він сидів поруч і, зухвало усміхаючись, відламав крихту торта, простягнув її Векс.

— Ти що робиш? — Векс театрально відсахнулася, хоча сміх вже крутився на її губах. — Ти хочеш замести сліди, га? Сам ліквідуєш докази?!

— Ні, — Тео примружився і нахилився ближче, майже змовницьки. — Я просто підкуповую головного детектива.

— Якщо я головний детектив, то знай: підкуп крихтами не працює, — усміхнулася вона, але все ж таки взяла ту крихту і навіть по-дитячому хихикнула. — А втім… хм, доволі смачно.

У протилежному кутку атмосфера була зовсім інша. Там панував не хаос, а тиха, тепла змова двох закоханих.

Вирій тримав Леїну руку й так ніжно цілував її пальці, наче це були ключі від усього щастя світу.

— Навіть злочини не завадять нашому щастю, — прошепотів він так, що чула тільки вона.

— Тільки ти можеш перетворити розслідування торта на освідчення, — тихо розсміялася Лея, торкнувшись його щоки.

— Бо будь-який торт без крему — трагедія, — серйозно відповів він. — А будь-який світ без тебе — ще більша.

Її усмішка стала м’якою, як бісквіт. І їхня маленька романтична бульбашка контрастувала з усім тим гармидером у центрі кімнати.

Там, де сперечалися Тесса й Ерік.

— Я ж кажу, я краще розбираюся в тортах! — Тесса ткнула пальцем у зріз. — Подивися, текстура шару явно свідчить: його зняли не зараз, а кілька годин тому.

— Та ну, звідки ти знаєш? — підколов Ерік. — Ти ж навіть ложку тримала криво, коли «Медовик» куштувала.

— Це брехня! — обурилася Тесса й легенько штовхнула його плечем.

— Брехня? — він схопив її за талію, нахилився ближче, очі блиснули. — Тоді доведи.

Вони були так близько одне до одного, що Лум, який боковим зором усе бачив, підскочив і закричав:

— Гей! Не цілуйтеся! Ми ж допит проводимо!

— Ага! — підтримала Кая, вказавши на них пальцем. — Ви руйнуєте атмосферу злочину!

Тесса й Ерік синхронно відсахнулися, але обидва не витримали й розсміялися. Ерік усе ж встиг вкрасти швидкий поцілунок у щоку Тесси, за що вона театрально закотила очі.

— Ти жахливий експерт, — пробурмотіла вона.

— Зате найщасливіший, — відповів він, і це прозвучало так щиро, що вона не втрималася й усміхнулася.

У цей час діти не здавалися. Вони кружляли довкола Альфи, мов справжні слідчі:

— Якщо ти невинний, гавкни тричі, — серйозно наказала Кая.

— А якщо винний — гавкни двічі! — додав Лум.

Альфа важко зітхнув, підняв лапу й… почухав за вухом.

— Бачиш?! Це нервовий жест злочинця! — вигукнув Лум.

— Ні! Це жест мудрого свідка! — заперечила Кая.

Альфа театрально опустився на підлогу, поклав морду на лапи й подивився на всіх сумними очима, які промовляли: «Ви всі божевільні. Дайте мені вже шматок торта, і я все вам пробачу».