79.6 — Фруктовий ф’южн

Небо, немов справжній художник хаосу, вирішило додати ще більше барв у травневу калейдоскопію: замість супу тепер падали шматочки фруктів. Яскраві червоні яблука, жовті банани, апельсини, соковиті ягоди та навіть дрібні шматочки ківі летіли у повітрі, обертаючись, блимаючи сонячними відблисками і залишаючи за собою аромат стиглих фруктів. Від цього запаху площа миттєво перетворилася на справжній святковий карнавал.

Лум і Кая не втрималися від азарту. Вони кинулися у веселу гонку за фруктами, стрибали, сміялися, підкидали один одному яблука і банани, іноді випадково потрапляючи один одному прямо в голову:

— Лум! Я зловила три яблука! — гукнула Кая, розмахуючи руками, коли маленький червоний диск пролетів повз неї.

— Не встигаєш за мною! — реготав Лум, ухиляючись від падаючих апельсинів і підкидаючи один у повітря, ніби це був кулінарний фрісбі, — Тепер ти спробуй його зловити!

Альфа, вже справжній майстер хаосу, стрибав за ягодами і намагався схопити їх ротом, залишаючи навколо себе веселі сліди фруктового хаосу:

— Альфа! Ти забираєш усі мої ягоди! — сміялася Кая, намагаючись відібрати червону ягоду, яка прилипла собаці до носа.

— Обов’язково обидва! — глузливо гавкнув Альфа, підстрибуючи ще вище, ніби перевіряючи свою спритність.

Векс і Тео стояли поруч і, сміючись, гралися у власну «романтичну фруктову гру». Кожна падаюча ягода чи шматок апельсина ставала приводом для веселого контакту:

— Ух, ягоди летять як справжні кулі! — реготіла Векс, ухиляючись від одного апельсина, який летів прямо в плече.

— Не хвилюйся, я тебе прикрию! — відповів Тео, підставляючи руки, ловлячи літючий фрукт і віддаючи його Векс, — Тобі не доведеться самому ухилятися від цього фруктового апокаліпсису.

Векс, трохи розчервоніла, ніжно доторкнулася до його руки:

— Ти завжди знаєш, як зробити хаос чарівним…
— А ти завжди знаєш, як робити його веселим і солодким! — відповів Тео, притискаючи її до себе, поки ще одна ягода ледь не пролетіла між ними, ніби перевіряючи їхню спритність.

Лея стояла поруч із Вирієм під великою зеленувато-жовтою парасолькою, обережно тримаючи живіт. Її очі світилися ніжністю та захопленням, а губи вигиналися в легкій усмішці, коли вони разом ховалися від літаючих фруктів. Над ними падали яблука, апельсини та ягоди, стрибаючи по калюжах, як маленькі калейдоскопічні кульки, і створювали навколо справжнє святкове хаотичне шоу.

Раптом з-під краю парасольки, де вони укривалися, прямо на Вирія впав банан. Він мить замислився, а потім, з легким блиском азарту в очах, миттєво підхопив його рукою: банан буквально опинився у нього в долоні, і ще до того, як Лея могла б сказати «ой», Вирій почав акуратно чистити його, залишаючи чисті шматочки всередині і зовсім нічого не проливаючи на парасольку чи одяг Лея.

— Ой! — тихо, але з посмішкою видихнула Лея, спостерігаючи за майстерністю Вирія. — Ти справжній герой… навіть коли банан падає з неба.

Вирій, не відводячи очей від процесу, ніжно підсмикнув банан у чистому вигляді до Леї:

— Ось твій перекус, кохана. Обережно, щоб нічого не забруднити.

Лея, трохи нахилившись і ловлячи банан руками, відчула тепло його долонь і невимушену турботу:

— Дякую, мій герой… — тихо прошепотіла вона, злегка посміхаючись і відчуваючи солодкість моменту. — Ти завжди знаєш, як зробити все правильно, навіть серед хаосу фруктів.

В цей час навколо парасольки хаос продовжувався: Лум і Кая смішно переслідували яблука, Альфа намагався вхопити ягоди, а падаючі апельсини ледь не чіпляли краю парасольки. Але під захистом великого куполу зеленувато-жовтого кольору, Лея і Вирій на мить опинилися у власному маленькому світі ніжності і турботи, де навіть фруктовий хаос здавався чарівною пригодою.

— Тепер ти ситий і готовий до наступного нападу апельсинів? — пожартував Вирій, хитро дивлячись на Лея, яка посміхалася крізь сміх.

— Так, — засміялася вона, притискаючись до нього під парасолькою, — і готова разом з тобою виживати у будь-якому фруктовому хаосі.

Тесса і Ерік працювали у тандемі, допомагаючи дітям ловити фрукти. Кожна несподівана зустріч з яблуком або апельсином перетворювалася на комічну пригоду:

— Лум, обережно! — сміялася Тесса, підкидаючи м’який банан, який Лум ловив з усією серйозністю «супергероя фруктів».

— Я готовий до будь-яких пригод, мама! — відповів Лум, ухиляючись від літаючих ягід, а Кая поруч реготала, намагаючись наздогнати свій черговий фруктовий трофей.
Ерік, спостерігаючи за хаосом, вловив маленький апельсин, що летів у повітрі, і підкинув його Векс:

— Лови, королево фруктового хаосу! — сміявся він, бачачи, як Векс спритно ухиляється і ловить апельсин, стискаючи його як приз за відвагу.

Альфа тим часом стрибав за ягодами, нахилявся, намагався «вловити» банан, що скотився по траві, і іноді підсовував його Луму або Каї, ніби даючи бонус за сміливість:

— Альфа! Ти справжній фруктовий чемпіон! — реготала Кая, намагаючись вхопити банан, який собака підштовхнув лапою.

Вирій, помітивши, що Лея вже трохи нахиляється вперед, щоб ухилитися від чергового літаючого яблука, нахилився до неї, ніжно підсовуючи банан: