Розділ 79 — «Кулінарний апокаліпсис: коли небо смакує» 79.1 — Пролог: перші краплі борщу

Травень у Хроніках розквітнув як справжній святковий феєрверк природи. Сонце щедро висвітлювало вузькі вулиці міста, вітер ніжно гойдав листя дерев, а ті дерева, що ще не встигли відновити зелене вбрання після холодної весни, зараз вибухали буйним відтінком свіжої зелені. Десь між кронами проглядали ніжні рожеві квіти сакури, яблуні поважно розкривали свої ароматні бутони, а бузок розсипав навколо легкий солодкуватий аромат. Повітря пахло трав’яною свіжістю, трохи випічки з місцевої пекарні і свіжим соком — відчувалося, що сама весна готує місто до пригод.

На головній площі Хронік зібралася група, яка одночасно виглядала як туристи, що насолоджуються сонячним днем, і як справжні детективи:

— Векс трималася за руку Тео, її очі світилися захопленням, губи злегка тремтіли від передчуття пригод;

— Тео обережно підтримував Каю, періодично простягаючи руку, щоб вона не потрапила під калюжу;

 —Вирій ніжно обіймав Лею за талію, його долоня лагідно підтримувала живіт на четвертому місяці вагітності;

— Тесса тримала термокружку з гарячим какао, підглядаючи за Ерікoм, який насолоджувався свіжим лимонадом;

— Лум бігав навколо, підстрибуючи і сміючись, намагаючись спіймати кожну краплю повітряного сюрпризу;

— Кая із великими очима стежила за падінням тіней та сонячних промінчиків між гілками;

— Альфа, собака, стрибав навколо, виляючи хвостом і весело підскакуючи на хвилях травневого вітру.

— Ооо… яке тепле повітря! — вигукнула Векс, відчуваючи, як пальці Тео м’яко переплітаються з її. — Ідеальний день для прогулянки детективів!

— Так, — підтвердив Тео, обережно відсовуючи Каю на безпечну дистанцію від калюж. — Але треба бути на сторожі: ніколи не знаєш, де з’явиться перша підказка… або якийсь сюрприз!

Тесса, потягнувшись до Еріка, підморгнула йому через кружку какао:

— А ти впевнений, що хочеш пити лимонад, коли я насолоджуюся какао? Може, влаштуємо дегустацію прямо посеред площі?

— Дегустація обов’язково! — відповів Ерік із театральною усмішкою. — Але краще після пригоди… а поки що — спостерігати.

І раптом небо, яке ще секунду тому було чистим і блакитним, почало сипати… борщем! Яскраво-червоні краплі падали з висоти, розлітаючись бризками при ударі об землю. Деякі краплі розпадалися на маленькі червоні крихти, фарбуючи тротуари, траву і навіть лавочки у насичений колір буряка.

— Щоооо?! — заволала Кая, стрибнувши назад. — Це… це борщ?!

Лум, спершу розгублений, потім захоплений, схопився за Тессу:

— Мамо! Він червоний! Він падає з неба!

— Тсс, не бійтеся, — відповіла Тесса, обережно підхоплюючи Лума. — Це новий вид слідчої погоди! Мабуть, небесний кухар вирішив нас випробувати!

Векс, сміючись, нахилилася до Каи:

— Тримайся, моя маленька детективко! — і тихо підморгнула Тео, який обережно простягнув руку, щоб убезпечити доньку.

Лея сміялася, притискаючись до Вирія, який ніжно тримав її живіт:

— Ну це вже повний абсурд, — сказала вона, але сміх не приховував задоволення. — Ідеальна весна, правда?

— Абсолютно, — погодився Вирій, проводячи рукою по її спині і ніжно поцілувавши скроню. — Навіть якщо це борщ, ми разом — і це все одно чарівно.

Тесса, вже трохи вмазавшись у червоні краплі, підняла кружку какао до Еріка:

— Подивись, навіть какао стає борщевим!

— Ідеально для мого лимонаду! — сміявся Ерік, обережно обіймаючи її за талію.

Альфа стрибав у маленькі калюжі борщу, радісно гавкаючи і намагаючись ловити краплі у повітрі, а іноді катаючись у них, немов у червоних міні-басейнах.

Лум і Кая почали справжню «борщову війну»: сміючись, ловили краплі в пластикові чашки, а потім весело виливали один одному на голови, намагаючись «зловити» найбільші бризки. Іноді краплі потрапляли у їхні маленькі сумки, торби Тео, або навіть на незвичайну капелюшку Векс, яка зараз нагадувала борщеву шапку.

— Це найкращий день у житті! — вигукнув Лум, розмахуючи руками і намагаючись спіймати величезний бризок прямо в чашку.

— Найдивніший і найсмачніший! — додала Кая, зловивши краплю на власну руку і весело підскакуючи.

Тео ніжно притиснув Векс до себе, обережно тримаючи Лум на одній руці, і одночасно намагаючись уникнути «борщового водоспаду».

— Ну що ж, — сказав він із легкою посмішкою, — якщо борщ такий нахабний, доведеться зробити з нього власну справу.

Векс тихо посміхнулася, відчуваючи, як пальці Тео переплітаються з її, а червоні краплі обережно падають на їхні плечі.

Лея підняла руки, дозволяючи кільком краплям торкнутися щоки, і сміялася:

— Мабуть, це новий тип детективної погоди… Хтось явно готує нас до пригод!

— Або до справжнього хаосу! — додав Ерік, міцно обіймаючи Тессу, щоб разом не впасти в борщові калюжі.

І поки червоний борщ продовжував падати, герої насолоджувалися кожною миттю: сміхом, поцілунками, ніжними обіймами і абсолютною несподіванкою травневого