78.5 — Допит холодильника

Кухня перетворилася на справжній шпигунський штаб: ліхтарики дітей підсвічували темні полиці, а тіні від пляшок, банок і коробочок складалися в химерні силуети, які нагадували мініатюрні замки, лабіринти та таємні ходи. Лум і Кая стояли навпроти дверцят холодильника, обидва з напруженими обличчями, готові вести серйозний допит.

— Де… хрум-хрум… ви сховали багету? — суворо спитав Лум, виставивши руки на стегна, нахилившись ближче до дверцят. Його голос видавав серйозність справжнього детектива, але легке підморгування видавало азарт гри.

Кая тримала у руках блокнот, на сторінці якого були лише великі каракулі, кружечки та маленькі «смайлики», бо, як вона сама заявила, «слова ще не для нас». З драматичною паузою вона пальчиком вказувала на кожну баночку:

— Ммм… тут свідки… хрум! — і голосно показувала на йогурт, струшуючи ручку. — Вони все бачили!

Альфа сидів поруч, уважно спостерігаючи. Іноді він піднімав голову, як справжній агент, готовий до раптового нападу або витоку інформації. Його лапи залишали ледве помітні сліди на плитці, які Лум і Кая розглядали як секретні знаки.

— Тут пахне міжнародною змовою молочників, — весело вставив Ерік, нахилившись до холодильника і нюхаючи повітря, немов відчував свіжість йогуртів. — Може, вони намагаються нас підкупити молочною дипломатією?

Тесса тихо засміялася і, не стримуючи грайливості, підняла його за вухо:

— Ти гірший за дітей, Ерік, — сказала вона, підморгнувши, і ніжно поцілувала його в щоку.

Ерік знизав плечима, намагаючись виглядати серйозним, але очі не могли приховати усмішку.

Альфа, з цікавістю спостерігаючи за всім цим, раптом підскочив і обнюхав дверцята холодильника, потім обережно просунув лапу під полицю, мов перевіряючи наявність будь-яких підозрілих предметів. Лум присів на коліна, уважно оглядаючи підлогу і сліди Альфи, а Кая, повністю занурившись у гру, махала ручкою та показувала на «підозрілі» пляшечки, голосно пояснюючи:

— О, дивись, Лум! Вони ховаються, бо бояться нас!

— Так, — відповів Лум, серйозно кивнувши. — Це дуже підозрілі свідки. Треба дивитися уважно!

Лея стояла поруч із Вирієм, обійнявши його за талію, і тихо сміялася від дитячого хаосу. Їхні руки переплелися, а легкий дотик додавав тепла у цей хаотичний, але живий момент. Вони обережно відсунули кілька баночок йогурту, а Альфа підстрибнув, обнюхавши новий простір, наче перевіряючи їхні дії.

— Я навіть не знаю, чи ми знаємо, що шукаємо, — прошепотіла Лея, посміхаючись, дивлячись на дітей і на Альфу, який уважно обнюхував кожну полицю.
— Неважливо, — відповів Вирій, ніжно притискаючи її до себе. — Ми шукаємо разом, і навіть якщо це здається хаосом… він теж частина нашої маленької пригоди.

Діти з ентузіазмом пересували банки, струшували й оглядали кришки, показували Луму й Кає, як «свідки» йогурти дивляться на них. Кожен рух перетворював холодильник на справжню таємничу лабораторію, де дрібниці могли стати ключем до великої загадки. І хоча слова вони ще не вміли писати, їхні сміх, крики і каракулі на папері створювали повноцінний «протокол» для справжніх детективів.

Атмосфера на кухні була насичена азартом, гумором і ніжністю: легкий хаос дітей, витівки Альфи і турботливі погляди дорослих перепліталися в чарівну, живу сцену ранку, повного маленьких несподіванок, пригод і сміху. Кожне відчинення дверцят, кожен обережний рух рук, кожен детальний погляд — усе складалося в дивовижну картину неймовірної, затишної, трохи абсурдної, але дуже живої родинної гри.