78.4 — Секретні шифри в крихтах

Скатертина на кухонному столі перетворилася на справжнє поле битви маленьких детективів: крізь чашки, тарілки та розсипані фрукти пробивалися маленькі хлібні крихти, які Лум і Кая уважно розглядали, немов цінні артефакти. Сонячні промені, що ледь просочувалися крізь вікно, грали на блискучих поверхнях чашок, роблячи крихти схожими на мініатюрні дорогоцінні камінці.

— Дивись, Лум! — вигукнула Кая, нахиляючись над столом. — Тут щось схоже на стрілочку! А це може бути знак від справжнього злодія!

— Справді, — серйозно відповів Лум, нахиляючи голову і злегка нахмурившись, наче аналізуючи карту скарбів. — Вона веде… ось сюди!

Він простягнув руку до крихт і обережно провів пальцем, намічаючи лінію. Кая слідом малювала кружечки й хвилясті лінії, додаючи до карти маленькі сонечки, усмішки та смішні каракулі, які робили цю «карту крихтопаду» одночасно серйозною і веселою.

— Це точно шифр, — кивнула вона, роздратовано, але з усмішкою, відганяючи Альфу, який підбігав і намагався підштовхнути крихти лапою. — Не чіпай! Це наші докази!
Альфа, тим часом, хитав головою і грався з крихтами, ніби показуючи: «Ви ще нічого не зрозуміли». Його великі очі блищали, а лапи залишали легкі сліди на скатертині, додаючи ще більше хаосу до карти. Кожен його рух перетворював просту детективну гру на справжню шпигунську операцію.

Лея, спостерігаючи за цим безладом, сміялася так, що її очі трохи наповнилися сльозами радості. Вирій підійшов до неї і обережно обійняв за плечі:

— Не переймайся, крихітко, навіть якщо ти з’їла багету уві сні.

Вона грайливо штовхнула його плечем і сміялася:

— Я їм удвох, але не настільки!

Лум і Кая тим часом вирішили, що їхній «крихтовий шифр» потребує системи. Лум почав малювати великі стрілки, Кая — маленькі кружечки, а Альфа знову втручався, стрибав і обнюхував кожну крихту, додаючи до «карти» хаотичні сліди, які виглядали так, ніби це складна шпигунська мережа. Він раптом підстрибнув, зачепивши чашку, і вона ледве не впала — Лум миттю підхопив її рукою, а Кая закричала від сміху:

— Ти шалений, Альфа! Ти знову все перекрутив!

— Він просто допомагає нам, — підсміювався Лум, стримуючи сміх.

— Допомагає? — Кая скоса глянула на нього. — Він створює ще більше хаосу!
Лея сиділа поруч із Вирієм, спостерігаючи за тим, як діти захоплено малюють. Їхні руки ненароком торкнулися, і легкий дотик послав міні-потрясіння ніжності прямо до серця Лєї. Вона тихо посміхнулася, а Вирій притиснув її трохи ближче, відчуваючи тепло її посмішки.

— Дивись, Лум! — вигукнула Кая, вказуючи на ще одну стрілку. — Ще один слід! Може, він веде до таємного входу в країну крихт?

— Рухаємося крихта за крихтою… — серйозно відповів Лум, нахмуривши брови, уважно стежачи за картою. — Кожен слід важливий.

Вони обережно переплітали свої пальці, щоб краще прокреслити лінії, сміялися від хаосу, який створював Альфа, і водночас насолоджувалися власними маленькими перемогами: одна крихта помічена, інша — вписана в карту, третя — обережно обстежена.

— Ось так! — додала Кая, радісно підсвічуючи свою карту сонячним промінцем. — Здається, ми поступово розплутуємо цей таємний шифр.

Навколо сміх дітей, витівки Альфи і легкі дотики Вирія та Лєї перепліталися, створюючи неповторну атмосферу: веселість, ніжність і маленькі відкриття в кожній крихті робили ранковий хаос чарівним і живим. Кожен рух, кожен погляд і кожна маленька деталь перетворювали цей травневий ранок на справжнє детективне диво.