78.3 — Альфа — агент під прикриттям

Вітальня вмить стала ареною справжньої шпигунської операції, хоча насправді це був просто ранок у будинку Хронік. Лум і Кая сиділи на подушках, очі їх горіли рішучістю. Альфа, зазвичай спокійний і добродушний пес, раптом став головним підозрюваним у «загадковій справі багети». Його вуха крутилися, немов антенки, а очі блищали, немов у нього дійсно було секретне завдання.

— Альфа! — крикнула Кая, витріщившись. — Ти точно бачив, що сталося з багетою?

Собака лише тихо загавкав, ніби відповідаючи: «Я нічого не бачив… або бачив дуже багато», після чого миттю стрибнув на кухню, залишаючи на підлозі хаотичний візерунок із борошна.

— Він щось приховує! — серйозно сказав Лум, похитуючи головою. — Подвійний агент!

— Подвійний? — здивовано перепитала Тесса, нахилившись, щоб роздивитися сліди. — Тобто ще хтось із ним у змові?

— Хтозна! — відмахнувся Лум, спостерігаючи, як лапи Альфи розходяться в різні боки, неначе справжня карта скарбів.

Ерік підняв брову, спостерігаючи за собакою:

— Якщо він не шпигун, то я — майстер ілюзій.

Тесса усміхнулася й легко штовхнула його в плече:

— Справжній детектив повинен вміти імітувати, Ерік. Хочеш показати майстер-клас?

— Лише після того, як Альфа покаже свої трюки! — підморгнув він, і діти зареготали.

Векс обережно обійняла Тео за талію, притискаючи його до себе, і тихо підморгнула:

— Ти точно не Тіньовий Багетник?

Тео нахилився до її вуха, поцілував у шию, ледь торкаючись губами шкіри:

— Навіть якби я був, ти б мене здала.

— Фу! — сміялася Кая, закриваючи обличчя руками. — На суді так не можна!

Альфа тим часом підкрадався, обнюхував стільницю й миски, намагаючись втекти від дітей, які намагалися його «підслухати». Він стрибав, крутився, піднімав лапи, неначе танцюючи на невидимій сцені.

— Дивіться! — вигукнув Лум, майже втративши рівновагу на подушці. — Він щось задумав!

— Справжній шпигун, — шепотіла Кая, малюючи на серветці невидимі карти його переміщень. — Треба уважно стежити за кожним кроком.
Вирій підійшов до Леї, ніжно обійнявши її за плечі, і тихо прошепотів:

— Не хвилюйся, крихітко. Навіть серед шпигунських витівок, ми з тобою в безпеці.

Лея усміхнулася, відчуваючи його теплі руки на животі.

— Ти завжди знаєш, як заспокоїти, — тихо промовила вона, грайливо штовхаючи його плечем.

Альфа зробив різкий поворот, ледве не зачепивши Лума, який відскочив у бік і закричав:

— Ох, небезпека! Всі ховаймося!

— Він точно знає, що робить, — зауважила Тесса, посміхаючись. — Я б сказала, що він тренувався для цього все життя.

В цей час Векс, грайливо підсовуючи Тео ногу під стіл, прошепотіла:

— Ти не боїшся, що Альфа тебе розкриє?

Тео посміхнувся, відводячи її руку вбік і тримаючи її долоню:

— Якщо він і спробує — я готовий до шпигунських трюків удвох.

Сміх, хаос і легка романтика заповнювали кімнату, створюючи атмосферу веселого та трохи божевільного детективного ранку. Кожен крок Альфи, кожен погляд дітей і дорослих перепліталися в кольорову тканину пригоди, де шпигунські маневри й ніжність жили поруч, але ще ніхто й гадки не мав, що чекає далі.