77.9 — Великдень: бійки яйцями і поцілунки на балконі

Ранкове сонце лагідно пробивалося крізь фіранки, відкидаючи теплі смуги світла на підлогу. У повітрі пахло свіжою випічкою, ваніллю та легким ароматом весни, а на кухні вже лунали перші крики:

— Христос воскрес! — голосно вигукнув Лум, підстрибуючи і розмахуючи своїм маленьким яйцем-космонавтом.

— Воістину воскрес! — відповів Ерік, підхопивши Лума на руки, а той спробував замахнутися яйцем, що, на щастя, впало прямо на килим, залишивши барвисту пляму і веселий сміх.

— Ти бачиш, яке воно миле? — Лум показував розбиту шкарлупку Каї пізніше на кухні, і вона сміялася так, що ледь трималася на ногах.
— Миле? Це справжня зброя масового веселощів! — реготала Кая, підстрибуючи і намагаючись захистити свій власний «космічний снаряд».

Діти вже організували власний «яєчний футбол»: розбиті шкарлупки, яскраві фарби та міні-паски утворювали кумедний хаос на кухонному підлозі. Кожен удар супроводжувався вибухом сміху та кумедними вигуками:

— Лум, тримайся! — кричала Кая, відбиваючи його удари. — Твій дракон не врятує тебе від мого космонавта!

Альфа, як завжди, знайшов свій шлях у хаосі: спритно підкрадався до стола, вхопив шматок панеттоне і намагався втекти. Векс помітила його, реготнула і махнула рукою:

— Альфа! Тобі знову не пощастило, цей шматок належить святу!

Пес підскочив, стрибнув на килим, зробив круг і, не зупиняючись, кинувся до коридору, залишаючи за собою пахучий шоколадний слід.

— Та він ненаситний, — засміявся Ерік, присідаючи до Тесси. — Тобі доведеться його зловити, інакше він з’їсть весь святковий запас!
— Тільки спробуй його впіймати, — сміялася Тесса, бігаючи за псом по коридору, — але він хитріший за будь-якого з нас!

На балконі Векс і Тео вже стояли, притиснувшись одне до одного, і розділяли тихі, ніжні поцілунки. Вітер обережно колихав серпантин і волосся Векс, а смак шоколаду з минулого ранку змішувався із солодкістю весняного повітря.

— Знаєш, — тихо шепотіла Векс, обіймаючи його за шию, — навіть у цьому хаосі я відчуваю спокій.
— Це тому, що ми разом, — усміхався Тео, притискаючи її до себе сильніше. — І навіть яйця не можуть нас роз’єднати.

Тим часом Лея і Вирій сиділи поруч на сходах, поділяючи великодню паску. Лея обережно відламувала шматочок і подавала Вирію, а він жартував:

— Хм… цей шматочок виглядає підозріло смачним. Ти, напевно, спеціально його залишила для мене.
— Може бути… або для тебе, щоб потрапити в мою пастку, — відповіла Лея, підморгуючи. Їхні пальці випадково зіткнулися, викликаючи маленький сплеск ніжності, який Лея ледве стримала, щоб не зареготати.

Тесса нарешті зловила Альфу, який гордо виводив її панеттоне до коридору.

— Ах ти, маленький бешкетнику! — реготала вона, намагаючись вхопити його за хвіст.
— Він же настільки милий, що хочеться простити, — додав Ерік, присідаючи поруч, щоб допомогти.

Альфа, зрозумівши, що його спіймали, сів на задні лапки і підняв вуха, дивлячись на них такими очима, ніби говорив: «Ну, просто один шматочок, правда?» Це викликало вибух сміху у всіх.

Діти тим часом продовжували свою гру: яйця стукалися об підлогу, кумедні фарби розліталися у всіх напрямках, і кожен новий удар супроводжувався веселим реготом. Кая, підстрибуючи, зіштовхнула Лума у невеликий кумедний хаос:

— Ой! Тримайся! — реготала вона. — Це не футбольне поле, це справжня арена для космонавтів і драконів!

В цей час Лум випадково штовхнув свій космонавт-космічний яйце прямо на панеттоне Вирія, і воно глухо впало на підлогу.

— Ой, вибач! — закричав Лум, червоніючи.
— Нічого страшного, — сміявся Вирій, піднімаючи його яйце і посміхаючись. — Це лише додає веселощів до нашого ранку.

Між хаотичними кидками, сміхом і реготом, на балконі і в коридорі відбувалися маленькі, але справжні чудеса:

— Векс та Тео продовжували тихі поцілунки, їхні руки спліталися у теплі обійми, навіть коли Лум бігав з яйцями навколо.

— Лея і Вирій смакували паску, обережно обмінюючись шматочками, і сміх дітей лише підсилював їхню близькість.

— Тесса й Ерік раділи кожному смішному крику, ловлячи Альфу, який вже трохи втомлений, але продовжував махати хвостом.

Світло ранкового сонця м’яко відбивалося від фарбованих яєць, серпантину та глазурі, створюючи відчуття справжньої чарівної весни. У кожному сміху, кожному погляді, кожному поцілунку відчувалося тепло, щирість і магія моменту.

І навіть хаос Великодня — з бійками яйцями, мармеладом, панеттоне і бешкетним Альфою — став маленькою симфонією радості, де кожен герой відчував себе частиною великого свята.