77.5 — Чистий четвер: ванна, піна і поцілунки у дзеркалі

Чистий четвер розпочався з традиційної «водяної атаки», але цього разу приватний триповерховий будинок дозволяв кожній парі насолодитися купанням окремо. На першому поверсі ванна належала Лее та Вирію, на другому — Тессі та Еріку, а Векс із Тео оселилися у великій джакузі на третьому. Діти з Альфою отримали «спеціальну дитячу ванну» поруч з басейном для іграшок.

Лея і Вирій

Лея стояла у великій ванні, наповненій теплою водою та білою пінкою, що ковзала по шкірі, залишаючи ніжний аромат ромашки та легкий присмак квіткового масла. Вирій обережно підходив до неї, тримаючи гель для душу, ніби це було рідкісне еліксирне зілля, що здатне зняти втому й розбудити посмішку.

— Ти вже відчуваєш себе принцесою у своєму замку? — жартував він, розпилюючи піну на її плечі. Пінні струмочки ковзали по шкірі Леи, залишаючи дрібні краплі на грудях та спині.

— Тільки якщо мій принц не перестане витрачати піну на мене, — сміялася Лея, хлюпаючи водою і підкидаючи легкі бризки у Вирія.
— Ой, вибач, — він підставив руки, намагаючись ухилитися, але маленька хвиля пінки все одно змилася на його обличчя. — Схоже, ти мене атакуєш своїм королівським «арсеналом».

Лея хихотіла, спостерігаючи, як його обличчя покривалося білими плямами піни.
— Ти виглядаєш наче магічний сніговий ельф, — підкреслила вона, підсовуючи йому долоню, щоб витерти частину піни.

Вирій підійшов ближче, обережно торкнувшись її плечей і спини, і їхні руки перетнулися над пінною поверхнею. Кожен дотик супроводжувався ніжними поцілунками на щоку і легким сміхом, коли пінні «хвилі» спліталися з їхнім теплом.

— Ти моя весна, — прошепотів Вирій, обережно притискаючи Лею до себе, щоб відчути тепло її тіла через пухнасту піну.
— А ти — моє сонце, — відповіла вона, нахиляючись і відчуваючи спокій та тепло кожного моменту.
Лея закрила очі на мить, вдихаючи аромат води й піни, відчуваючи, як кожна хвиля розслабляє тіло й думки. Вирій обережно нахилився й обережно поцілував її лоб, потім щоку, і нарешті губи — легкий, ніжний поцілунок, який залишив на їхніх губах відбиток піни та солодкуватого аромату гелю.

— Може, ми залишимося тут ще на хвилинку, — прошепотіла Лея, притискаючись до нього. — Просто щоб нічого не турбувало…
— Ага, — посміхнувся Вирій, розчісуючи пальцями її волосся, яке трохи прилипло до плечей від піни. — Нехай цей маленький острівок спокою існує лише для нас.

Раптом маленький «водоспад» із крану несподівано підстрибнув і бризнув прямо на них обох. Лея з реготом відскочила, Вирій підхопив її, обертаючи так, щоб вода скотилася вниз по їхніх спинах.

— Ох ти, — сміялася Лея, — твій замок трохи затопило!
— Це не затоплення, це магічний душ! — виправдовувався Вирій, посміхаючись. — А ти моя героїня, що витримує усі випробування.

Вони знову розслабилися, дозволивши піни ковзати по руках і плечах, сміючись від кожної маленької несподіванки. Кожен дотик, кожен погляд, кожен сміх зливалися в спільний танець ніжності й тепла, роблячи момент зовсім особливим, майже поза часом.

— Ти відчуваєш, як тут все тихо, але водночас життя кипить? — запитав Вирій, обіймаючи Лею ззаду.

— Так… і я хочу, щоб ці хвилини тривали вічно, — відповіла вона, похмурившись від щастя.

Піна грайливо обліпила їхні руки, але ніхто з них не поспішав її прибирати: у цьому хаосі ніжності, сміху та ароматів ромашки вони відчували абсолютний спокій і єдність.

Тесса і Ерік

На другому поверсі Тесса та Ерік насолоджувалися невеличкою ванною для двох, де піна була щільною й пухнастою, як хмарки, що застигли у повітрі. Вода була теплою, з ледь відчутним ароматом лаванди та ванілі, що розслабляло й огортало атмосферою затишку.

Ерік намагався зловити бульбашки, що літали у повітрі, витираючи їх долонями або роблячи комічні «поцілунки в повітря». Тесса сміялася, ловлячи їх на руки та губи, і щось веселе завжди ховається в їхніх очах, коли вони разом.

— Ти завжди робиш купання цікавішим, — засміялася Тесса, коли Ерік обережно притиснув її спину до себе, відчуваючи тепло її тіла, що зігрівало його так само, як пухнаста піна.
— Лише коли ти поруч, — відповів він, шепочучи прямо їй на вухо і додаючи легкий поцілунок на шию. Піна стрибнула на його обличчя, і вони обоє вибухнули сміхом.

Тесса нахилилася й спробувала «відплатити» йому, обережно кидаючи маленьку порцію піни й на його ніс.
— Ах, ось так ти воюєш проти мене! — усміхнувся Ерік, підкидаючи ще трохи піни у відповідь. — Це майже як маленька битва, де ми обоє виграємо.
Їхні руки перепліталися, торкаючись шкіри через пухку хмару піни. Кожен дотик був наповнений ніжністю та маленьким щастям, якби весь світ зупинився, залишаючи лише їхніх двох у теплій ванні. Ерік нахилився й поцілував Тессу в лоб, потім щічку, а потім губи — легкий, ніжний поцілунок, від якого навіть піна здригнулася від хвилі сміху та радості.

— Чесно, — прошепотіла Тесса, притискаючись до нього, — я не пам’ятаю, коли востаннє так сміялася… і так відчувала себе щасливою.
— Я теж, — відповів Ерік, обережно погладжуючи її спину. — Мабуть, це ефект піни… або твоя магія, яка робить усе навколо краще.

Раптом маленький сплеск води з крана бризнув прямо на них обох. Тесса з реготом відсмикнулася, а Ерік швидко підхопив її на руки, обертаючи, щоб вода змилася вниз по їхніх плечах і спинах.