77.2 — Понеділок пилюковий: атака швабр і поцілунки на шафі

Ранок понеділка почався з бойового кличу Векс:
— Генеральне прибирання стартує! Всі на позиції!
Ерік у цей момент стояв на табуретці, намагаючись дотягнутись до люстри.
— Я бачу ворога! — урочисто вигукнув він і почав витирати пил.
Та табуретка зрадницьки хитнулась.

— Еріку! — Тесса кинулася до нього.

Він гепнувся вниз, але м’яко — прямо їй у руки. Удару майже не було, зате опинилися вони так близько, що їхні носи ледь не торкнулися.
— Ну, ось і перевірка на реакцію, — хрипло пожартував він.

— І на міцність моєї серцево-судинної системи! — прошепотіла Тесса, але не втрималася й поцілувала його.

Ганчірка, що випала з рук Еріка, впала їм на голови, наче завіса. Поцілунок під нею став довгим і пристрасним, а десь у кутку Кая з Лумом скандували:
— Цілуються! Цілуються!

Альфа теж завив, ніби підтримуючи хор, і спробував відібрати ганчірку у Лума, який використав її як прапор перемоги.

Векс з Тео розгорнули справжні дебати біля шафи, де зберігалася стара бібліотека:
— Подивися на цей пил, — сердито показала Векс. — Це жах!
— Це не жах, це історія! — Тео підняв вказівний палець. — Кожна порошинка — свідок минулих подій!
— Це називається «бруд».
— Ні, це «речовий доказ». Ми, як детективи, маємо право його зберегти!

Векс схрестила руки на грудях.
— Тео, якщо ти зараз не візьмеш ганчірку, я особисто зроблю з тебе речовий доказ.
— Хм, аргумент переконливий, — він здався й почав витирати.

— Пам’ятай, що пилюка має бути зібрана в пробірку для подальшого аналізу! — підкреслила Кая, крутячись навколо, як маленький науковий радник.

Тео лише розвів руками, але очі його світилися сміхом.
— Добре, погоджуюсь на наукову місію. Але якщо щось полетить у голову Луму — я не відповідальний!

У кімнаті Лея з Вирієм діяли за іншим сценарієм. Лея сиділа на дивані з блокнотом у руках і керувала «операцією»:
— Вирію, пилосось під шафою. Лум, ти — командир ганчірки. Кая, ти відповідаєш за книжки.

— А я? — гавкнув Альфа, заглядаючи їй у блокнот.
— Ти головний по сміттю, — з усмішкою вирішила Лея.

І Альфа з гордістю потягнув стару капу з дивана, ніби щойно знайшов доказ столітнього злочину.

Лум старанно протирав стіл, але робив це так активно, що ледь не зніс вазу.
— Обережно! — Тесса влетіла в кімнату, зупинила його й зітхнула. — Це не гонки Формули-1, це прибирання.

Кая тим часом розкладала книжки не за автором, а за кольором обкладинки.
— Бачите? Веселка! — гордо заявила вона.

— Логіка є, — задумливо мовив Вирій, підсовуючи ще одну зелену книжку до «сектора трави».

— Ми творимо сучасне мистецтво, — сміялась Лея, тримаючись за живіт і відчуваючи, як серце малюка всередині ритмічно «танцює» разом із веселим хаосом.

Альфа, відчуваючи драйв, стрибав між кімнатами, намагаючись «врятувати» розкидані речі, але частіше за все лише перекидав їх.
— Гав! Гав! — звучало як бойовий сигнал, і всі реготали.

Коли пилосос нарешті затих, усі втомлено посідали хто куди. Ерік обійняв Тессу за плечі й шепнув:
— Якщо кожен день тижня такий, то після Пасхи нам потрібна реабілітація.
— Або медаль, — відповіла вона, знову прихиляючись до його губ.

— Я хочу теж медаль, — серйозно сказав Лум.
— І я! — підтримала Кая.
— Гав! — додав Альфа, тримаючи в зубах останню ганчірку, мов трофей.

Векс зиркнула на них і всміхнулася:
— Добре, усім будуть медалі. Але спочатку — завтра пральний день.

— Це звучить ще страшніше, ніж сьогодні, — простогнав Ерік.
— Я вже чую шкарпетковий хаос, — з усмішкою промовила Лея, тримаючи Вирія за руку.
— Мій маленький дивний дім, — прошепотів він, ніжно цілував її в скроню, і відчуття ніжності розлилося по всій квартирі.

Альфа підстрибнув і побіг до кошика з білизною. Очі його горіли, наче він уже знав, що завтра настане велика битва шкарпеток.