Розділ 77 — «Пасхальний детектив, пилюка і поцілунки під вербою»; 77.1 — Вербові батоги і шаман Альфа

Ранок почався з дивної тиші. Здавалося, весь дім притих перед чимось урочистим, але вже за хвилину це відчуття зникло.

Лум прокинувся першим і заліз на ліжко до батьків, голосно оголосивши:
— Мамо, тату, в нас сьогодні бійка вербами!
— Не бійка, а традиція, — пробурмотів Ерік, витягуючи руку, щоб обійняти Тессу, але хлопчик уже зіскочив і побіг далі.

Тесса закотила очі, але ніжно всміхнулася.
— Я відчуваю, що після цієї «традиції» доведеться викликати швидку допомогу.

— Ну чого ти, — Ерік поцілував її в скроню. — Максимум — синяк у формі котика. Символічно ж.

У кімнаті Векс і Тео прокинулись одночасно. Тео розплющив очі від того, що Кая тримала в руках гілку верби й урочисто заявляла:
— Папо, я вже готова бити!

— Тільки мене не бий, — примружилась Векс, ще не встигнувши зняти ковдру, але донька вже стрибала по ліжку, як ритуальна жриця з вербовим жезлом.

— Це не биття, це лікувальний масаж, — серйозно пояснила Кая й націлилася на татові коліна.

Тео важко зітхнув, але підставив ногу.
— Лікарняний масаж, кажеш? Добре. Але якщо завтра я не зможу ходити — подам скаргу в міністерство народних традицій.

Кая зареготала так голосно, що навіть у сусідній кімнаті Альфа насторожився.

Лея прокинулась від лагідного поцілунку Вирія. Її обличчя світилася м’якою ніжністю, хоч очі ще були сонні. Вона тихо торкнулася свого живота й усміхнулась.
— Малятко, прокидайся й ти, сьогодні наше перше Вербне свято, — прошепотіла вона так тихо, що почув тільки Вирій.

Він обійняв її й шепнув:
— Нічого, ми витримаємо всі ці ритуальні батоги. Якщо що, я тебе прикрию собою, як щитом.

— А ти впевнений, що витримаєш двох дітей із вербами і собаку? — вона хитро підняла брову.

— Ні, але звучить героїчно, — він посміхнувся й знову її поцілував.

Альфа теж прокинувся. Він сидів у коридорі з дуже серйозним виглядом і носом, підпертим до дверей шафи, ніби вже знав — сьогодні його чекає щось дивне.

Ранкова підготовка

Усі метушились, одягалися святково:

— Лум — у сорочці, яку негайно вимастив варенням, бо вирішив, що «кролик без плям — не святковий кролик».

— Кая — у сукні з бантом, який вона крутила, як пропелер.

Сон дітей перед Вербною неділею 

Кажуть, що перед святами дітям сняться дивні сни. І Лум із Каєю того ранку прокидалися зі сміхом — бо їм обом наснилося, ніби замість вербових гілочок у них у руках були… справжні батоги.

Уві сні Кая стояла посеред кімнати, тримаючи батіг, як магічний жезл:
— Папо, я готова бити!

Тео, сонний і беззахисний, встиг лише прикритися подушкою:
— Тільки не по обличчю!..

А Векс, ще закутана в ковдру, підняла голову й буркнула:
— Тео, ти що, щось у шафі ховав, а вона знайшла?

— Я?! Це ж не мій інвентар! — виправдовувався він, але було пізно.

Шльоп! — батіг змахнув у повітрі, і подушка з рук Тео полетіла на підлогу.

Альфа в паніці завив і видерся на шафу:
— Гав! (у перекладі: «Вона новий шаман! Врятуйте мене від культу батога!»).

У цей момент до кімнати вбіг Лум з блискучими очима:
— Вау! Можна я теж? У мене буде другий батіг?

— НІ! — хором крикнули всі дорослі, навіть уві сні.

…І саме тоді діти прокинулися, сміючись.
— Кая, а що як сьогодні справді батоги будуть? — прошепотів Лум.
— Тоді Альфа точно стане вождем, — серйозно відповіла вона.
А пес у коридорі якраз чхнув, ніби підтверджуючи їхні сни.

Повернення до підготовки

— Тесса поправляла волосся й намагалась зробити вигляд, що контролює ситуацію.

Ерік підморгнув:
— Та ми встигнемо, навіть якщо будемо бігти з варенням по щоках.

— Головне, щоб не по всій церкві, — зітхнула Тесса, втираючи сина.

Векс вийшла зі спальні з торбинкою гілочок верби, як справжній стратег.
— Я все прорахувала: на кожного по дві гілки. Якщо щось зламається — маємо резерв.

— Це план «Верба-Б»? — іронічно спитав Тео, несучи гілки так урочисто, ніби то була корона.

— Це стратегічний запас, — гордо відповіла Векс.

Лея й Вирій ішли останніми. Лея ніжно трималася за його руку, трохи втомлена, але з блиском радості в очах.

— Я відчуваю, що у мене сьогодні дві ролі: мама і вербовий об’єкт, — жартома сказала вона.

— Якщо що, я заберу частину ударів на себе, — серйозно відповів Вирій, але очі світилися ніжністю.

Альфа, відчуваючи святковий настрій, уявив себе головним охоронцем процесії. Він біг попереду з гілкою в зубах і час від часу гавкав, ніби командував парадом.

Освячення в церкві

Церква була повна людей. Запах свічок, тихі молитви й шелест гілок створювали особливу атмосферу. Діти тут же втратили серйозність і почали розмахувати своїми вербами.