76.14 — Фінальне селфі: вуса, борошно і пам’ять

Після десертного фіналу кімната ще дихала теплом і сміхом, але тепер до хаосу додалися нові фарби й кумедні дрібниці: стіни виблискували яскравими плямами фарби холі, підлога скрипіла від мокрого килима, на столах і стільцях залишилися сліди крему, м’яти та полуниці, а на волоссі і одязі — білі крихти борошна та мокрі плями від розлитих напоїв. Усі були «вусаті», буквально: невеличкі кумедні смужки крему створювали імпровізовані вуса на щоках і носах, а фломастери додавали яскраві акценти на обличчях. Це був справжній фестиваль безладу — веселий, дружній, шалено кумедний і неймовірно ніжний одночасно.

— Ого, — розсміявся Лум, дивлячись на себе у дзеркало. Його волосся було обліплене полуницею, кремом і трохи зеленого м’ятного сліду. Сам хлопчик був різнокольоровий — весь у фарбі холі — Я схожий на десертного монстра, що втік із кондитерської!

— Ідеальний! — підхопила Кая, проводячи пальцями по власному волоссю, де застрягли шматочки бісквіту. — Мамо, дивись на себе: фломастер на щоках додає шарму… прямо як професійний артист хаосу!

Ерік, тримаючи смартфон на штативі, оголосив збір для фінального селфі. Альфа метався між ногами учасників, стрибав і намагався вхопити будь-який кусочок крему, який можна було «зловити» лапою. Його мокрі від крему вуха і лапи залишали сліди на підлозі, а хвіст грав роль маленького прапора перемоги.

— Альфа, стояти спокійно! — реготала Тесса, намагаючись підняти пса, який знову перекинув баночку з кремом прямо на Вирія.
— Не зможу! — весело гавкнув Альфа, залишаючи білі відбитки на фарбі холі.

Вирій притиснув Лею до себе, щоби їхні обличчя були поруч, пальці ледве торкалися кремових «вусів» на її носі:
— Навіть коли ти мене лякаєш, я люблю тебе, — тихо шепнув він, і вони поцілувалися. Кумедний поцілунок вийшов через кремові сліди, але від цього лише став ніжнішим.

— Я теж люблю, навіть коли ти виглядаєш, як вершковий солдат, — засміялася Лея, витираючи крем з його підборіддя.

Тут Ерік і Тесса почали малювати один одному смішні вуса фломастерами, ледве ухиляючись від «нещасливого» шматка борошна, який Вирій підкинув у веселому азарті.

— А тепер черга для «офіційного десертного сміху»! — 

вигукнув Тео, і всі дружно підкинули залишки крему та м’яти в повітря. Краплі падали на волосся, обличчя, одяг і навіть камеру, створюючи ефект живої фарби.

— Всі ближче! — сміялася Векс, підштовхуючи Лея, який ледве втримувався на мокрому килимі. — Хай буде видно, що ми справжня банда хаосу!

Кая підбігла до Альфи, який намагався втекти від великої хвилі борошна, і вони разом впали на підлогу, регочучи. Альфа підняв лапу, ніби даючи сигнал для фото: лапа в кремі, очі веселі, хвіст — як прапор перемоги.

Ерік і Тесса обіймалися, сміючись і витираючи один одному фломастери зі щік, Лум накрив голову невеликим килимком з борошна, а всі дружно реготали, коли він вислизнув і ледве не впав у миску з трайфлом.

— Готово! — вигукнув Ерік, піднімаючи телефон, і всі стиснулися в купку: мокрі, борошняні, у вершках і фарбі холі, з вусами з крему і кумедними обличчями.

Камера клацнула, і на мить зупинився час. Фото передало все: любов, дружбу, хаос, ніжність і дитячу радість.

— Підписуємо: «Найкращий День дурнів»! — вигукнула Кая.

Вирій тихо притиснув Лею до себе, шепочучи на вухо:
— Ми ще раз зробимо це наступного року… і ніхто нас не спинить.

Лея тихо засміялася, обіймаючи його ще міцніше:

— Домовились.

Діти сміялися, Альфа дав лапу, залишаючи слід крему на руці Векса, а кімната ще довго пахла полуницею, м’ятою і сміхом. Усі зрозуміли головний урок: жарти веселіші, коли є любов, повага і щире вибачення. Наступного року чекатиме реванш — ще хаотичніший, ще веселішій і ще більш об’єднавчий.

Фінал завершився, але пам’ять про цей день залишиться назавжди — у фото, у серцях і в сміху, який не зникне навіть після того, як крем висохне.