76.11 — Холі-хаос і Альфині атаки»

Обід уже давно перетворився на веселий хаос, і сонце, що хилиться до вечора, відбивалося золотистими променями у краплях фарби, що розліталися по всій кімнаті. Лум і Кая, озброєні маленькими пакетиками з фарбою холі, що розчинялася у воді, оголосили початок «офіційної» дуелі. Вони стояли по різних кутах кімнати, очі блищали від азарту, а серця калатали від передчуття шаленої гри.

— Готова, Кая? — прошепотів Лум, піднімаючи перший пакетик.
— Завжди! — відповіла вона, вже натягуючи шнур для «катапульти».

Перший «залп» полетів із рогатки: яскраво-рожевий пакетик розбився прямо біля ніг Векс, розбризкуючи фарбу по килиму і трохи на її шкарпетки. Векс вигнулася, мов вогняний дракон, і вигукнула:

— О, ні! Це моя улюблена сорочка!

— Спокійно, це — мирний протест! — реготала Тесса, спостерігаючи за її реакцією.

Але замість гніву — тільки сміх. Дорослі миттєво схопилися за власні «бойові пакети». Ерік, підбігаючи до столу, зловив один із пакетів прямо у повітрі, обертаючи його в руках, і кинув його у Лум. Дитина, від несподіванки, захоплено зареготала:

— Гей! Він мене підловив!

Тео, не відстаючи, зловив пакетик, що летів у його бік, і, встигаючи ще до падіння, перекинув його через кімнату, прямо на Каю. Її волосся й одяг засяяли яскраво-зеленою фарбою, і вона випустила сміх, що лунав майже як музика.

— Тато! Ти читер! — закричала Кая, залітаючи за шафу, де ховалася від наступного удару.
Лум тим часом обережно натягнув шнур, на якому висів маленький пакетик із жовтою фарбою, і кинув його у напрямку Тесси. Пакетик розірвався в повітрі, і краплі фарби розсипалися по її руці та передпліччю. Тесса спершу здивовано підняла брови, а потім сміялася так, що сльози котилися по щоках:

— Ви двоє шалені! — реготала вона, стискаючи руки, у яких ще залишалися сліди фарби.

Альфа тим часом перетворився на маленький вир енергії: він стрибав між ногами, розкидаючи кілька пакетиків, котрі застрягли у нього в лапах, весело гарчав і робив стрибки на місці, ніби сам був командиром цієї хаотичної операції. Коли пакетик випадково потрапив йому на спину, він прокотився через килим, залишаючи кольоровий слід, і знову підстрибнув у повітря, готовий до нового «бойового кидка».

— Ой, Альфа, ти шалений! — сміялася Кая, підкидаючи йому пакетик із блакитною фарбою, і в цей момент Альфа зробив стрибок у повітря, викидаючи його у Лум.
— Гей! Це зрада! — реготав Лум, ухиляючись, і кидаючи у відповідь рожевий пакетик.

Лум і Кая почали експериментувати: шнур, рогатка, кидки через плечі, навіть маленькі підкидки «бумеранга» — і кожен новий прийом викликав регіт у дорослих. Ерік, підкотивши руки, ловив пакетики у повітрі, кидав у дітей, а Тео, сміючись, перетворився на справжнього «пакетного асистента».

— Гей! — закричав Лум, ухиляючись від блакитної фарби, що летіла прямо на нього. — Це шахрайство!

— Ні, це стратегія! — сміявся Тео, кидаючи ще один пакетик у Каю, яка вже втекла під стіл.

— Мамо! Тато! — сміялася Кая, ухиляючись, — Ви такі хитрі!

— А ти думав, що ми будемо лише спостерігати? — відповіла Тесса, кидаючи пакетик із рожевою фарбою прямо в Лум.

Навколо все швидко перетворилося на яскравий калейдоскоп: стіни, підлога, килим, руки, обличчя — все було в фарбі холі з водою. Сміх лунав без упину, і навіть ті, хто хвилину тому були «жертвами», тепер піднімали пакети і відплачували у відповідь.

— О, ні! — вигукнув Ерік, коли Лум кинув йому ще один пакет, а Тео у відповідь запустив яскраво-блакитну фарбу прямо у дітей. — Тепер ви отримали повернення!

Навіть Альфа, який спочатку був лише веселим спостерігачем, перетворився на справжнього арт-хаоса: він схопив пакетик рожевої фарби, підскочив на Лумові плечі і «намалював» на ньому невеличкий слід, після чого стрибнув у повітря, залишаючи на килимі веселкову пляму.

— Альфа! — реготала Кая, намагаючись відплатити — кинула у нього маленький синій пакетик. Песик гарчав і весело крутився, а фарба летіла навколо як феєрверк.

І ось, посеред фарби, води, яскравих кольорів і шаленої енергії, всі — діти, дорослі і Альфа — стояли у центрі кімнати, мокрі, барвисті і щасливі. Смех перетворився на справжню симфонію, а очі світилися захопленням і захватом від того, що звичайний обід завершився найбільшою веселою дуеллю, яку будинок пам’ятав останні тижні.

Навіть коли останні пакети розірвалися, і в повітрі ще залишалися крихти фарби, сміх не вщухав, а всі зрозуміли: ця битва не мала переможців і переможених — була лише шалена гра, де головне — радість і спільне веселощі.

Попереду вже вимальовувався фінал — мирна, але солодка і тепла фаза, де всі разом святкуватимуть успіх, об’єднані любов’ю, гумором і барвистим хаосом, який залишився по всій кімнаті…