75.7 — «Таємниця кавунової катапульти»

Горище старої пральні пахло пилом, старим деревом і ще трохи кавуновим соком. Тільки-но команда переступила вузький трап, їхні очі миттєво впали на величезну конструкцію, що виглядала одночасно і як дитяча гра, і як справжня інженерна катастрофа: гігантська саморобна катапульта, обмотана мотузками, скотчем та залишками червоних плям, які, очевидно, залишили попередні «випробування».

— Ого… — прошепотіла Тесса, широко розкривши очі. — Це… серйозно? Хтось справді змайстрував катапульту з кавунів?

Ерік нахилився ближче, обмацуючи дерев’яну основу й дивлячись на мотузки:

— Це що, боєприпас на колесах? Мабуть, з цієї штуки можна запустити цілий кавуновий апокаліпсис!

— Я так і кажу, — підключився Тео, голос трохи тремтів від захоплення й страху водночас. — Якщо хтось випадково натисне на важіль, усе місто може перетворитися на червону рідину!

Діти вже не стримували захвату. Лум і Кая стрибали по горищу, вказуючи пальцями:

— Це справжня динозаврова гармата!
— Там можна кидати динозаврів із кавунами! — додала Кая, сміючись.

Альфа, відчуваючи нову «зброю» у повітрі, гарчав і миттєво кинувся до головної мотузки катапульти. Він стискав зуби, намагався перегризти її, залишаючи маленькі сліди на товстих канатах.

— Стоп, Альфа! — вигукнув Вирій, обережно підхоплюючи Лею на руки, притискаючи до себе. — Ця катапульта… небезпечніша за будь-якого злочинця, що ми колись ловили.

Лея стискала його руку й сміялася, але в її очах відчувався легкий страх:

— Так, я відчуваю небезпеку… і водночас не можу перестати сміятися!

— Погляньте на це! — Тесса підняла брови, нахилившись над катапультою. — Тут стільки мотузок, скотчу і, здається, залишків кавунового соку, що я не впевнена, чи це більше нагадує знаряддя нападу чи просто шедевр хаотичної творчості.

Ерік, не втримавшись від іронії, намагався натиснути на один із важелів, але Векс вчасно схопила його за руку:

— Ерік! Якщо ти запустиш цю катапульту, всі ми станемо учасниками кавунового фільму жахів!

— Ну, — відповів він із грайливою посмішкою, — може, це й буде найсмішніше падіння в історії міста!

Тео, стоячи поряд, схопив Векс за плече, нахилившись ближче, так що вона ледве не впала у ще один шматок кавуна:

— Обережно, Векс… ми ще не готові стати червоними героями!

Векс лише засміялася, притискаючи його руку і кидаючи йому грайливий погляд, поки Лум і Кая вже намагалися «запустити» невидимого динозавра у повітря за допомогою мотузок і залишків скотчу.
Вирій і Лея стояли осторонь, спостерігаючи, як хаос перетворюється на смішну, небезпечну симфонію. Вирій тримав її за талію, ніжно обіймаючи, і шепотів:

— Лея, обіцяю, я тебе не випущу. Навіть якщо ця катапульта раптом оживе.

Лея стискала його руку, відчуваючи тепло й захист:

— З тобою я готова на будь-які кавунові випробування… навіть на таку дику катапульту.

Команда стояла на горищі, затамувавши подих, усвідомлюючи, що перед ними не просто механізм, а справжня кавунова загадка, яка ось-ось розкриє нові таємниці і приведе до ще більш абсурдних пригод.

— Ви бачите, як воно працює? — прошепотів Вирій, нахиляючись до Тесси. — Кожна мотузка і скотч виглядають не просто хаотично, вони… як стратегія. Хтось точно планував, щоб ми опинилися тут.

— Мабуть, цей хтось просто любить дивувати, — додала Тесса, обмацуючи один із важелів. — І дуже любить кавуни.

— А якщо я натисну на цей важіль? — Ерік підійшов ближче, нахилившись над катапультним ложе. — Хто знає, що трапиться… можливо, запускаються динозаври!

— Не треба! — крикнула Векс, майже стрибнувши на нього. — Ми ще не готові до кавунового апокаліпсису!
Альфа знову гаркнув і спробував перегризти мотузку, відчуваючи, що саме він може контролювати «гармату». Лум і Кая реготали, махаючи руками, намагаючись утримати рівновагу на підлозі, що вкривалася ще свіжими краплями соку.

Попереду, крізь вузькі промені світла, що пробивалися крізь старі дошки горища, мерехтіла тінь величезної конструкції. Кожен рух катапульти, легке скрипіння деревини та скотчу, мотузки, що тремтіли під лапами Альфи, натякали, що будь-який необережний крок може перетворити це місце на повний кавуновий хаос.

Команда стояла, завмерши, і одночасно відчувала хвилю захоплення, адреналіну і гумору — перед ними була не просто катапульта, а символ всієї дивакуватої, веселої та небезпечної пригоди, яка ось-ось повинна розкритися у всій своїй червоній, липкій красі.

І саме тут, на горищі, кожен відчув: наступний крок приведе їх до відповіді на загадку кавунового хаосу… і до нових смішних, небезпечних, несподіваних і романтичних пригод, які чекали попереду.