74.17 — «Піймання Шоколадного Чокі та відновлення порядку»

Коли Чокі нарешті був оточений, атмосфера фабрики наповнилася поєднанням тривоги, адреналіну та полегшення. Величезний десертний псих, ще хвилину тому контрольований хаосом шоколадних бомб, тортиків та карамельних потоків, тепер опинився в пастці.
Вирій першим зробив крок уперед, оцінюючи, де він може перехопити Чокі. Його серце билося шалено, але розум залишався холодним — кожен рух мав бути точним. Векс рухалася поруч, синхронно з ним, створюючи невидимий щит із власних рухів і стіків.

— Тримай його, Тео! — крикнула Векс, помітивши, що Чокі робить спробу вирватися назад, щоб кинути торт.

Тео, спритно ковзаючи між карамельними калюжами, миттєво підставив торс під кидок і підловив його руками, змусивши Чокі втратити рівновагу.

— Ей! Не так швидко, псих! — сміючись, крикнув він, відштовхуючи його назад до Вирія.

Тесса та Ерік працювали з протилежного боку, координаційно відбиваючи залишки шоколадних бомб і карамельних пасток, що ще залишалися:

— Ще трохи! — реготала Тесса, підкидаючи міні-торт, який потрапив прямо Чокі в живіт, відволікаючи його на секунду.

— Він зараз у нас! — підхопив Ерік, закидаючи його карамельною «кліткою», створеною з липких струменів, які залишилися на фабриці.

Альфа, як справжній захисник, стрибнув на спину Чокі, влаштувавши йому «пушистий контроль»:

— Гррр! — гарчав він, придавлюючи психа і змушуючи його зупинитися.

Лум і Кая, маленькі генерали хаосу, додатково атакували, кидаючи міні-торти прямо під ноги Чокі, змушуючи його скочуватися по шоколадних калюжах:

— Лови, Чокі! — реготав Лум, підстрибуючи на залишках карамелі, щоб підігнати тортик точно в пастку.

— Я queen! — підсміювалася Кая, розганяючи його рухи своїм маленьким еклером, який прилип до його плеча, додаючи йому додаткового хаосу.

Вирій, вловивши момент, одним ривком схопив Чокі за плечі, відчуваючи його шалене протистояння.

— Ти не йдеш нікуди! — крикнув він, притискаючи Чокі до карамельного мосту.

Векс миттєво підставила руки з обох боків, закриваючи можливі шляхи втечі:

— Всього два варіанти: здаєшся або залишаєшся тут! — голос її був твердим, навіть коли карамельні струмені ще хиталися поруч.

Тео і Ерік швидко підтягли залишки карамелі і шоколаду, утворюючи немов «клітку» навколо Чокі, не даючи йому вільного шляху. Тесса зважила момент і підштовхнула тортик, що залишився, прямо під ноги психа, змусивши його втратити рівновагу ще сильніше.

— Тепер! — крикнув Вирій, і разом із Векс вони акуратно, але міцно притиснули Чокі до підлоги. Його спроби вирватися були безрезультатними: Альфа міцно лежав на спині психа, Лум і Кая постійно кидали «дрібні пастки», а карамель і шоколад на фабриці стали невидимою мережею контролю.

Чокі, розуміючи, що він оточений з усіх боків, нарешті визнав поразку. Його психотичний сміх затих, і він ледве дихав, лежачи на липкій фабричній підлозі.

— Ми зловили його! — вигукнула Векс, трохи перевівши подих, відчуваючи одночасно полегшення і адреналін.

— Здається, хаос переміг… але дружба й сміх виграли більше, — посміхнувся Тео, спостерігаючи, як Лум і Кая почали святкувати перемогу, стрибаючи по залишках солодощів.

Коли Чокі нарешті був схоплений, атмосфера фабрики миттєво змінилася: замість хаосу та страху повітря наповнилося відчуттям перемоги і полегшення, яке буквально можна було відчути на шкірі. Вирій і Векс стояли поруч із Леєю, поки Тео, Тесса та Ерік координаційно блокували решту шоколадних пасток, що ще залишалися. Карамельні струмені більше не літали, а шоколадні кулі, липкі і розсипані, лежали на підлозі, нагадуючи про те, яким шалено небезпечним був бій.

Лея, виснажена та бліда, ледве трималася на ногах. Її губи тремтіли, а руки стискалися у кулаки. Організм не витримав психологічного напруження: раптом блювота її пробила, і вона нахилилася над підлогою. Вирій миттєво опинився поруч, обережно поклав руку їй на спину і м’яко, але твердо глади, прошепотівши:

— Тримайся, Леє… усе добре. Я тут. Дихай. Ми разом.

Лея видихнула важко, притиснувшись до нього, і відчула, як страх повільно відступає, поступаючись теплу і безпеці. Вирій допоміг їй сісти на підлогу фабрики, притиснувши до себе, щоб вона могла трохи перепочити. Альфа, як справжній пухнастий оберігач, тихо ліг на її животику, м’яко ворушив хвостом і тихо бурчав, додаючи відчуття затишку й надійності.

Вирій обійняв Лею ще міцніше, нахилив голову і ніжно поцілував її чоло, прошепотівши:

— Ми пройшли через це разом. Все вже позаду.

В той же час діти, немов випромінюючи нескінченну енергію, підхопили залишки солодощів і почали кататися по фабриці, сміючись і стрибаючи по шоколадних калюжах та карамельних струменях.

— Лови, Лум! — реготала Кая, підкидаючи маленький пиріжок, який розсипався на часточки у повітрі.

— Ого, Кая, ти справжня королева хаосу! — вигукнув Лум, ковзаючи по липкій калюжі і підкидаючи тортик у повітря, який миттєво прилип до стіни.

Векс, стоячи поруч із Вирієм, підняла брови, трохи збентежено: