74.15 — «Шоколадний лабіринт»

Як тільки Чокі зловісно засміявся, він кинув першу партію шоколадних бомбочок у різні боки, і від підлоги миттєво виросли високі, блискучі шоколадні стіни. Спочатку вони здавалися невеликими, але вже через кілька секунд приміщення перетворилося на справжній шоколадний лабіринт: стіни обернулися коричневими бар’єрами, переходи звивались, а вершини деяких стін сяяли глянцевим блиском, відбиваючи світло ламп.

— Ого… — прошепотіла Векс, притискаючись спиною до стіни, яка раптом з’явилася перед нею. — Це… це лабіринт?!

— Так, і кожен наш крок зараз може перетворитися на пастку! — крикнув Тео, ухиляючись від шоколадної кулі, що котилася прямо до нього.

Ерік, підстрибуючи, кинув погляд на Вирія та Лєю:

— Ми повинні розділитися, щоб знайти вихід і водночас прикрити Лею!

Лея, хоча й прив’язана до стільця, тримала свідомість і намагалася контролювати себе, ковзаючи поглядом по нових проходах:

— Бережіть один одного… і дітей! — тихо промовила вона, а її очі блищали рішучістю.

Лум і Кая не залишилися осторонь: вони хвацько кидали міні-торти і пиріжки у кожен поворот лабіринту, намагаючись зупинити шоколадні пастки, які виростали з-під підлоги.

— Лум, дивись! — вигукнула Кая, вказуючи на шоколадну гірку, що проростала перед нею. — Ти кинь тортик, я прикрию тебе!

— Зараз, королево! — реготав Лум, підкидаючи міні-торт, який точно влучив у рухому шоколадну стіну, змусивши її зупинитися на мить.

Альфа стрибав попереду дітей, виставляючи лапи, відштовхуючи шоколадні кулі та карамельні спіралі:

— Гррр! — гарчав він, рятуючи Лума від прилиплого тортика, що котився на нього.

Вирій і Векс кинулися рятувати Лею. Векс, спритно ухиляючись від шоколадних стін, відштовхувала падаючі міні-торти і карамельні потоки, підтримуючи Лєю психологічно:

— Тримайся! — крикнула вона, підсовуючи руку, щоб Лея могла підтягтися. — Не бійся, ми поряд!

Вирій одночасно розчистив шлях через лабіринт, відбиваючи шоколадні пастки руками та ногами:

— Чокі не дасть нам легкого шляху, але ми знайдемо вихід! — голосно промовив він, ковзаючи під низькою стіною, що раптово виросла над головами.

Тесса і Ерік спільними зусиллями боролися з пастками, синхронно ухиляючись від шоколадних бомб, карамельних «стріл» та падаючих міні-тортів:

— Ерік, на тебе йде величезна шоколадна хвиля! — крикнула Тесса, відштовхуючи її щитом, а сама підстрибнула, ухиляючись від нової пастки.

— Тесса, я прикриваю тебе! — відповів він, підкидаючи тортик в зворотному напрямку, щоб відволікти шоколадну кулю.

Чокі з’явився на мосту карамельної арени, підвищеної над лабіринтом. Він зловісно сміявся і кидав торти та карамельні потоки у будь-якому напрямку, змушуючи героїв метушитися:

— Ха-ха-ха! — лунало його психотично-смішне: — Спробуйте мене наздогнати!

Діти, Лум і Кая, продовжували атакувати, кидали міні-торти у напрямку мосту:

— Дивись, Чокі! — реготав Лум. — Ми ще не здалися!

Альфа, безстрашно вистрибуючи між шоколадними стінами, кидався на тортики, відволікаючи їх від дітей і даючи їм шанс ухилитися:

— Грррр! — гарчав він, влучно блокуючи кожен наступний снаряд.

Лабіринт ставав усе складнішим, стіни хитріше оберталися, підлога просочувалася шоколадом, а герої, розділені у різних частинах, намагалися знайти шлях один до одного:

— Векс, направо! — крикнув Вирій, відштовхуючи шоколадну стіну, що раптово виросла перед ними. — Лею сюди!

— Тримайся, Леє! — підхопила Векс, допомагаючи їй рухатися крізь вузький прохід між шоколадними бар’єрами.

Тесса і Ерік синхронно відбивали пастки, крок за кроком пробираючись до дітей:

— Майже дійшли! — крикнула Тесса, відштовхуючи величезну шоколадну кулю, що насувалася з боку.

— Зараз, ще трохи! — додав Ерік, відкидаючи карамельний потік у бік.

Лум і Кая, невгамовні і безстрашні, продовжували кидати міні-торти, створюючи хаос у шоколадному лабіринті та відволікаючи Чокі:

— Ха-ха! — реготав Лум, ухиляючись від шоколадної стіни. — Так, тримайся, Чокі! Ми ще дамо тобі бій!

Весь лабіринт оживав від хаосу: шоколадні стіни, карамельні струмені, падаючі торти, крики героїв і гарчання Альфи створювали епічну, неймовірно веселу та небезпечну картину.

Кожен удар, кидок, ухил чи підскок змішував гумор, небезпеку і солодке задоволення, а герої розуміли: попереду фінальна сутичка, і лише спільні зусилля дозволять пробитися через будь-які десертні пастки.

— Тримайтеся, друзі! — крикнув Вирій, ковзаючи під височезною шоколадною аркою. — Разом ми витримаємо будь-який лабіринт!

— Так! — вигукнули всі, і навіть Лея, незважаючи на обмеження, відчула, що сила команди на висоті, готова до наступного кроку у пригоді…