74.13 — «Десертні пастки в акції»

Повітря кімнати було насичене ароматом шоколаду, крему і ванілі, але від цього анітрохи не ставало легше: десерти літали навколо як бойові снаряди. Боби з шоколаду вибухали під ногами, залишаючи липкі сліди, а густий карамельний сироп хлюпався на підлогу, роблячи кожен крок небезпечним.

— Обережно! — крикнув Ерік, спотикаючись об тістечко, що раптово підкинулося у повітря. Він намагався ухилитися, але ковзнув на карамелі й ледве не впав на спину. — Чорт, ці десертні пастки – справжній цирк!

Тесса, відштовхнувшись від стіни, підстрибнула, ухиляючись від метального еклеру, і з іронічною посмішкою додала:

— У мене ніколи не було такої солодкої битви! Хто наступний?

Векс, виставивши щит і відкидаючи літючі міні-торти, вигукнула:

— Ви думали, я дам вам спокій? Ха! Влітаєте в мою пастку!

Вона спритно ухилялася від карамельних снарядів, струшуючи крем із щита і сміючись:

— Ой, ось це я називаю тренуванням для рефлексів!

Тео спритно ухилявся від літючих міні-пиріжків, підстрибуючи через сиропні калюжі, та шепотів сам до себе:

— Треба тримати темп. Не даймо йому нас здивувати…

Альфа, гарчачи і виставивши тіло між Лємою та найбільшими смачними «бомбами», відштовхував злітаючі шоколадні кульки лапами, немов справжній десертний лицар. Його шерсть стовбурчилася, очі блищали від концентрації, а крик:

— Гррр! — змушував навіть Чокі на мить відволікатися.

Лєя, хоча й залишалася частково прив’язаною, активно контролювала корпус і плечі, щоб ухилятися від десертів. Її очі блищали від рішучості, а губи стискалися в легкій усмішці:

— Хто б міг подумати, що виживання може бути таким солодким… — тихо промовила вона, кидаючи погляд на Вирія, який спостерігав і підтримував її психологічно, даруючи відчуття внутрішньої опори.

Лум, зі сміхом і блиском азарту в очах, ухилявся від прилиплого шоколаду і кричав:

— Ха! Тепер це моя арена!

— Стій, Лум, не розслабляйся! — крикнула Кая, ухиляючись від карамельної хвилі, що пролітала над головою. — I am queen!

Кожен рух детективів був поєднанням акробатики, гумору і нервового напруження: хтось ковзав по сиропу, впавши на підлогу, але відразу підскакував, ухиляючись від наступного десертного снаряду; хтось підстрибував, витягуючи руки, щоб відбити літючий еклер.

— Опа! — вигукнула Векс, підкидаючи щит і відбиваючи величезну шоколадну кульку, що летіла прямо на Тео. — Тримайся! Не дай їй долетіти!

Тео спритно ухилився, майже ковзнувши на сиропі, і повернувся, щоб кинути міні-пиріжок у сторону Чокі:

— І тобі, солодкий демон!

Чокі, спостерігаючи за цією метушнею, реготав і намагався кидати все нові й нові солодощі. Але чим більше хаосу він створював, тим більш організовано і скоординовано діяла команда.

— Ей, Векс! Лови цю шоколадку! — крикнув Ерік, і Векс, підстрибуючи, влучно спіймала міні-торт у повітрі, обертаючи його в руках, щоб не впав.

Тесса кидала в повітря пиріжки, ухиляючись від зворотніх атак, і одночасно допомагала Лєї розвернути корпус, щоб хоч трохи зменшити загрозу.

— Лєє, тримайся! — крикнув Тео, ухиляючись від кулі з мармеладу. — Ми тебе не залишимо!

Хаос був повним, але кожен удар, ухил і стрибок підсилював епічність сцени: літючі десерти, сироп, крики і гарчання Альфи змішалися у веселий і одночасно небезпечний коктейль. Кожна мить була наповнена адреналіном, гумором і неабияким солодким ризиком — команда продовжувала боротися, навіть коли підлога стала липкою пасткою, а стіни обсипалися краплями шоколаду.

Кожен крок, кожен стрибок і ухил — це був танець між небезпекою і комічним абсурдом. Дія перетворювалася на справжню симфонію руху: детективи ковзали, підстрибували, відбивали десерти, а Лея разом з Вирієм, хоч і на відстані, трималася морально, готуючи основу для наступного епічного кроку, який міг змінити хід боротьби.

Векс кинула короткий погляд на Тео, їхні очі зустрілися, і між ними промайнула хвилька спільної рішучості.

— Підтримаємо Лєю разом, — промовила вона, ухиляючись від літаючого еклера. — Ми — команда!

— Так! — підхопив Тео, підстрибуючи через сиропну калюжу. — І хай цей солодкий хаос знає, хто тут головний!

Сміх, крики, стрибки і падіння змішалися з запахами шоколаду та карамелі, перетворюючи кімнату на справжній десертний армагеддон. Команда боролася далі, спритно і рішуче, готова до будь-яких сюрпризів Чокі та його кондитерської «армії».