74.5 — «Маніяк-десертник: перша зустріч»

Кухня миттєво затремтіла від останньої, найпотужнішої хвилі торт-бомби. Величезна солодка куля вибухнула, розкидаючи липкий шоколад і карамель у всіх напрямках, а повітря миттєво наситилося густим ароматом шоколаду, карамелі та ванілі — чарівним, але водночас трохи задушливим, як солодкий буревій.

— Аррргх! — крикнув Тео, коли ударна хвиля штовхнула його в сторону. Він спробував ухилитися, але липка карамель обплутала ногу, і його тіло різко підскочило, як підкинута лялька, врізавшись плечем у край столу. Скляні дверцята шафи тріснули, розсипавши блискучі осколки, які виблискували у повітрі, немов дрібні зірки, й одна з кульок шоколаду вибухнула поруч із його головою, залишивши липкий слід на волоссі.

Тео спробував знайти рівновагу, але його тіло ще підкидало хвилею удару. Він відскочив від стіни, роблячи непередбачуваний, майже акробатичний рух, підстрибнувши і ковзаючи по карамельному потоку, мов по ковзанці. Його очі розширилися від шоку та адреналіну: «Окей, це… це буде весело!» — подумав він, але це «весело» обернулося катастрофою.

Перед ним уже стояли Вирій і Лея, занурені в ніжне обіймання, коли Тео, немов метафорична кулька хаосу, влетів прямо в них із комічним «бах!». Вирій миттєво спрацював як живий щит: він підставив плече, притискаючи Лея до себе, і відчув, як удар Тео б’є по всьому тілу, виштовхуючи трохи назад. Карамель злетіла у повітря, обплітаючи їх усіх липкими струменями, і повітря наповнилося солодким запахом.

— Ох, хм… — пробурмотіла Лея, стискаючись до Вирія, трохи вражена тим, як її обіймає хаос. — Це… це трохи боляче, але… я в порядку…

— Тримайся! — крикнув Вирій, притискаючи її живіт рукою, одночасно вловлюючи крихітні уламки скла і шоколадні бризки, які летіли, як маленькі кулі. — Ми… ми впораємося, Лея! Тільки не відпускай мене!

Тео, здавалося, на мить завис у повітрі, очі наповнені шоком і вибуховою панікою. — «Так, я не герой, я просто… літаю!» — промайнуло в його голові, але відскок вивів його прямо на Вирія. Його руки рефлекторно тягнулися вперед, щоб зловити щось стабільне, і він вчепився у Вирія, намагаючись утримати рівновагу, поки їхнє падіння перетворювалося на хаотичний танець, в якому всі троє оберталися, ковзали по підлозі, і карамель прилипає скрізь, куди тільки можна уявити.

— Ох, Тео… — прошепотіла Векс, яка спостерігала, як його «зліт» перетворився на ударний штурм по живій лінії фронту. — Ти що, хотів нас усіх знищити?

— Я… я просто намагався втекти! — крикнув Тео, ковзаючи ще трохи по підлозі, карамель прилипає до його волосся і сорочки. — І це… вийшло трохи інакше, ніж планував!

Усі троє лежали на підлозі, дихаючи важко, тремтячи від адреналіну. Лея притислася до Вирія ще сильніше, відчуваючи тепло його грудей, а він одночасно тримав Тео, стримуючи його хаотичні рухи:

— Все буде добре… — прошепотів він, ковзаючи поглядом по кімнаті, де липкий шоколад і уламки скла перетворили кухню на епічне поле бою. — Ми всі ще живі… і це головне.

Карамельні бризки, осколки та залишки торт-бомби повільно опускалися навколо, немов епічний солодкий дощ, а на обличчях героїв відбивалася суміш страху, сміху, болю і готовності до наступного хаосу.

Векс, ледве відскочивши від липких осколків і карамельного потоку після хаотичного падіння Тео, ковзнула вперед, намагаючись уникнути прямих ударів. Підлога, вкрита густим шоколадом і карамеллю, перетворилася на непередбачувану ковзанку, де кожен крок був випробуванням на баланс і спритність.

— Ой, ой-ой! — прокричала Векс, намагаючись втримати рівновагу, але її нога підслизнулася. Вона різко відштовхнулася від стола і, немов у повітряній кульці хаосу, злетіла прямо на Еріка.

Ерік, намагаючись відбити залишки торт-бомби, що падали зверху, підняв руки, намагаючись зловити Векс. Але ударна хвиля ще раз підтягнула їх у повітря, підкидаючи обох, як героїв кіноекшн-сцени. Вони крутилися, оберталися і ковзали, а бризки карамелі та шматочки шоколаду летіли навколо, обліплюючи їхні обличчя та волосся.

Тесса, тримаючи декілька мисок із соусом, різко підскочила, розплющивши очі від несподіванки:

— Стоп! Хтось зупинить цю лавину десертів?! — закричала вона, але фізика хаосу була не на її боці. Векс і Ерік буквально врізалися в неї, і всі троє з гучним «бах!» скотилися по підлозі, ковзаючи й перекручуючись, залишаючи за собою липкі сліди шоколаду та карамелі.

— Ох, ох, ох… — пробурмотіла Тесса, намагаючись піднятися, волосся обліплене карамеллю, одна миска зі соусом перевернулася, розливши рідину по підлозі. — Це… це було епічно! І трохи… боляче!
Ерік відчув подряпини на руках і плечах від уламків скла, а липка карамель остаточно залила сорочку, залишаючи відчуття тяжкості і холодку на шкірі.

— Векс… Тесса… — пробурмотів він, дихаючи важко і сміючись одночасно, — я не впевнений, що ми ще можемо вважати це роботою детективів!

— А що ж тоді? — реготала Векс, ковзаючи по шоколадному потоку, ледве втримуючи рівновагу. — Робота карамельних героїв?!

Тесса хитро посміхнулася, обережно витираючи карамель з обличчя:

— Мабуть, так… Або просто виживаючих…

Векс, не витримавши, швидко піднялася на ноги і, озираючись, помітила Тео, який лежав неподалік на підлозі, тримаючи плече. Він виглядав стомленим і скривленим від болю, а тканина сорочки була обліплена кров’ю.