72.7 — «Шифр у тісті»

Святковий стіл, який ще хвилину тому був засипаний звичайними млинцями, раптом привернув усю увагу: на великій таці лежали круглі золотисті млинці, і кожен мав посередині дивні символи, наче хтось намалював їх гострим ножем чи тонким соусом. Вони виглядали як таємничий шифр: кружечки, рисочки, хвилясті лінії, які не сходилися з жодним відомим алфавітом.

Лум і Кая підбігли першими. Лум нахилився, нахмурив брови, а потім закрутив очима:

— Ти бачила, Кая? Це… це якась секретна мова для шпигунів!

— Ммм, — Кая підняла млинець до очей, наче він магічний бінокль. — А може, це рецепт для космічних млинців?

Альфа, звичайно, вирішив, що символи — це особливий знак «їстівної пригоди». Він підбіг до таці, понюхав, обережно вхопив млинець і притягнув його до себе, пробуючи розшифрувати «код смаку».

— Альфа! — крикнув Лум, сміючись. — Не з’їж усе, поки ми не розгадаємо таємницю!

Маленька дівчина підбігла ближче:

— Мамо, дивись! Там якісь знаки! Може, це відьма нам млинці надіслала?

— Не відьма, — засміялася бабця з пиріжками, — це справжня таємниця ярмарку! Треба розгадати, перш ніж з’їсти.

Лум і Кая вже почали складати власну «стратегію»:

— Ми повинні спершу з’ясувати, який млинець який символ має! — вигукнув Лум, витягуючи маленький блокнот із кишені. — А тоді можна скласти карту!

— А Альфа допоможе! — додала Кая. — Він знає, які смачніші!

Собака вже спостерігав, махаючи хвостом, і декілька разів спробував обережно доторкнутися носом до символів, ніби вони самі по собі розкажуть йому таємницю.
Тим часом детективи Векс і Тео стояли поруч, спостерігаючи за цією кумедною сценкою. Тео нахилився до Векс, прошепотівши:

— Знаєш, якби ми були тут лише через розслідування, я б точно не очікував такого… веселого шифру.

— Ага, — усміхнулася Векс, притискаючи його руку до своєї. — І я думаю, це навіть краще, ніж звичайне розслідування. Всі ці символи… наче маленька пригода для нас двох.

Вони обережно взяли по млинецю, намагаючись роздивитися символи, що були настільки хитромудрі, що не одразу вдавалося зрозуміти, куди ведуть.

— Дивись, — прошепотіла Векс, — якщо з’єднати ці маленькі рисочки, наче лінії між зірками, виходить… щось схоже на план!

— План для чого? — здивовано підняв брову Тео, але в очах його світився азарт. — Може, для того, щоб знайти найсмачніші млинці на всій площі?

— Або справжній скарб, — підморгнула Векс, і вони обидва злегка посміялися, підхоплюючи хвилю дитячого захоплення навколо.

Тесса і Ерік, які ще не встигли відпочити після «битви начинок», підійшли ближче. Тесса нахилилася, роздивляючись символи:

— Хмм… це наче якийсь шифр із дитячих книжок про скарби.

— Я думаю, — додав Ерік, підсовуючи їй млинець ближче, — що кожен шматочок — це ключ. Треба спробувати їх поєднати.

Вони сідали поруч, обмінювалися млинцями й спостерігали за тим, як символи складалися в дивний малюнок, намагаючись знайти логіку.

— Тобі подобається такий маленький детективний квест прямо посеред свята? — тихо запитала Тесса, торкаючись плеча Еріка.

— Дуже, — відповів він, ніжно стискаючи її руку. — І з тобою поруч він ще цікавіший.

І тоді увагу привернули Вирій і Лея, які сиділи трохи осторонь, під старою березою. Вони не кидалися на галас, а уважно спостерігали за символами на млинцях.

— Ти бачиш? — тихо сказала Лея, показуючи на дивні лінії. — Мені здається, тут не просто шифр… наче якась історія.

— Так, — кивнув Вирій, беручи її руку, щоб підкреслити серйозність спостереження. — Може, це карта або послання для тих, хто зможе уважно роздивитися.

— А якщо ми розгадаємо його першими? — легенько пожартувала Лея, торкаючись його плеча. — Можливо, це буде наш маленький секрет.

Вирій усміхнувся, нахилившись ближче:
— І тоді ця зима перетвориться на справжню пригоду для нас. Я хочу, щоб ми завжди знаходили такі маленькі таємниці разом.

Лея засміялася, і їхні погляди зустрілися у ніжній тиші, що різко контрастувала з галасом на площі. Вони обмінялися легким поцілунком, ніби підтверджуючи, що розгадування млинцевого шифру — не лише квест, а ще й спосіб бути ближче одне до одного.

— Хтось спеціально готував це для нас, — прошепотіла Лея. — І я дуже хочу дізнатися, хто.

— Тоді почнемо з розслідування, — посміхнувся Вирій, — але повільно, щоб насолоджуватися кожним моментом.

Альфа тим часом уважно спостерігав, то стрибнувши на млинець, то нюхаючи новий, ніби він теж хотів розгадати таємницю. Лум і Кая сміялися й намагалися записати всі символи, а музика, що тихо долинала з площі, додавала містичного фону до цієї незвичайної сцени.

Святкова площа тепер розділилася на три шари: шумний хаос дітей і дорослих, тиху ніжну гру романтики між детективами та особливий куточок під березою, де Лея і Вирій обережно досліджували шифр, відчуваючи, що ця млинецьова загадка — лише початок їхньої власної, незвичайної пригоди.