72.5 — «Мак проти меду: битва начинок»

Площа вже виблискувала святковими ліхтариками, що відбивалися у льодових крижинах. Сніг продовжував тихо сипатися, створюючи м’який ковдровий шар на бруківці, і навіть невеликі пориви вітру здавалися дружньою підтримкою веселощів. Музика трохи стихла, але її ритм ще відчувався у повітрі, немов легке бджілкине гудіння — усі рухи навколо підкорялися цьому ритму.

Ерік і Тесса стояли біля лотків із млинцями, обираючи «бойові частини» для наступного кулінарного поєдинку.

— Я беру медовий! — оголосив Ерік, щедро поливаючи золотистим сиропом свій млинець. — Ти готова програвати, Тесса?

— Ммм… — Тесса підняла брови, вдивляючись у свій млинець із маком, який трохи висипався на край тарілки. — Мак — це класика. Але якщо ти думаєш, що мед здолає мою стратегію, ти сильно помиляєшся. І пам’ятай, це не тільки про смак! — підморгнула вона.

— Хм, виклик прийнято, — посміхнувся Ерік і трохи нахилився, 

щоб погратися з шматочком млинця на його тарілці. — А що як ми зробимо це справжнім поєднанням талантів?

Тесса хитро усміхнулася і підсунула Еріку половинку свого млинця. Він, не роздумуючи, зробив те саме, і обидва одночасно спробували змішати мед і мак.

— Ого… — сказав Ерік, ковтаючи шматочок і трохи захлинаючись від сміху. — Це… це справжня революція смаку!

— Тепер я точно виграю! — вигукнула Тесса, розправляючи руки, ніби приймала нагороду за перемогу. — Але пам’ятай: перемога — це не тільки смак, а й мистецтво.

Їхні руки випадково торкнулися, і Ерік, злегка ніяковіючи, підвів Тессу ближче до себе.

— Ти знаєш, — прошепотів він, — ці млинці стають ще смачнішими, коли їх їдять разом.

— Ммм… — відповіла Тесса, трохи червоніючи. — Мабуть, це правда…

І тоді сталося маленьке чудо: вони одночасно обмінялися половинками млинців і водночас поцілувалися, смакуючи солодку суміш і сміх навколо.

Альфа, звісно, не міг залишитися осторонь і несподівано стрибнув на лавку, намагаючись спробувати млинець Тесси.

— Стій, це моя зброя проти твого маку! — крикнув Ерік, захищаючи останній шматок.
Тесса сміялася так дзвінко, що навіть перехожі зупинялися, щоб подивитися на цей маленький спектакль.

— Ти впевнений, що це не підступний план, щоб змусити мене цілувати тебе знову? — запитала Тесса, притискаючи шматочок млинця до губ.

— Мабуть, це моя стратегія перемоги у «битві начинок», — підморгнув Ерік і обережно доторкнувся губами до її, ледве помітно.

— Тепер ми обидва переможці, — сказала Тесса, і її очі засяяли азартом, як у дитинстві, коли вперше намагалася перевершити брата у грі.

Навколо панував веселий хаос: Лум і Кая намагалися втримати Альфу від атаки на снігову бабу-млинець, Лея й Вирій допомагали дітям, ловлячи млинці та вареники, які сипалися з баби, а музиканти грали невгамовно, додаючи темпу цій абсурдній, але чарівній сцені. Тесса й Ерік сиділи майже серед усього цього, смакуючи солодкі поєднання і ніжні дотики, які немов перетворювали хаос на особисту атмосферу тепла та романтики.

— Знаєш що? — прошепотів Ерік, тримаючи Тессу за руку. — Якщо весь цей світ буде такий солодкий, я хочу залишитися тут із тобою.

— Я теж… — відповіла Тесса, і здавалось, що навіть сніжинки кружляють спеціально для них.

Альфа ж у цей час спостерігав за ними, немов одобрюючи їхню маленьку битву і смішну романтику. Діти кидали сніг на перехожих, музиканти невпинно підкидали нові ритми, а Ерік і Тесса насолоджувалися своєю власною солодкою перемогою.

Навколо все продовжувалося в шаленому святковому хаосі, але для Еріка й Тесси час зупинився на мить: сміх, мед, мак, легкі поцілунки і дотики перетворили звичайний сніжний вечір на справжню маленьку казку, де почуття й сміх танцювали разом.