71.3 — Валентинки на кризі та поцілунки в заметах

Площа справді нагадувала цирк під відкритим небом. Мороз хапав усіх за щоки, вітер грався стрічками та хустками, а люди й капустяні валентинки перетворювали все довкола на казковий хаос. Кожна пара намагалася влаштувати момент для кохання, але доля вирішила перетворити їхні зусилля на комедію.
Сюрприз Вирія для Леї

Вирій виглядав зосередженим, наче вів справжнє розслідування. У його руках блищала крижана валентинка: прозорий шмат льоду, всередині якого, немов заморожений доказ, зберігалася червона пелюстка троянди.

— Лея, — урочисто сказав він, піднявши валентинку високо, — моє серце завжди буде з тобою. Навіть коли світ замерзне.

Лея вже розчулилася, але саме тоді його нога ковзнула на прихованій крижині. Він махнув руками так, що нагадував гігантського лелеки, валентинка вислизнула з долоні й полетіла в повітря.

— О, ні! — вигукнула Лея й ухопила його за руку. Та разом вони втратили рівновагу й поїхали вниз, ковзаючи по кризі, як імпровізована пара фігуристів.

— Ми виглядаємо як чемпіони світу! — задихаючись від сміху, сказала Лея, коли вони обоє врізалися в замет і опинилися в обіймах.

— Тільки от без медалей, — буркнув Вирій, але ніжно поцілував її в ніс. — Головне, що у мене є ти.

Крижана валентинка приземлилася поруч і засвітилася на снігу, ніби маленька лампочка для закоханих.

— Дивись, — усміхнулася Лея, — навіть лід вирішив допомогти нам.
Тесса й Ерік: битва на льодовій гірці

В іншому кутку площі Тесса й Ерік вирішили піднятися на вершину маленької льодової гірки, щоб обмінятися подарунками «як у романтичному кіно».

— Тримай, — урочисто простягнула вона коробочку.

— А ти тримай, — так само серйозно простягнув він браслет із вирізаним сердечком.

Але в цю мить гірка пригадала, що вона льодова. Тесса різко ковзнула вперед і вдарила його ліктем. Ерік зігнувся, подарунки злетіли в повітря, а вони обоє закрутилися, мов кулька в автоматі з жуйками.

— Я ж хотіла поцілунок, а не нокаут! — вигукнула Тесса, але сміялася, тримаючись за нього.

— Тоді тримай обидва! — підморгнув Ерік, ухопив її за талію й нахилився, перш ніж вони з’їхали вниз, регочучи й цілувавшись просто на ходу.

Діти внизу, побачивши це, почали аплодувати.

— Вони перемогли! — закричав Лум, ніби оголошував результат бою.

— У битві за серце! — додала Кая, розмахуючи капустяною валентинкою.

Векс і Тео: ніжність у хаосі

Векс і Тео тим часом стояли на невеликому сніговому підвищенні й стежили за «бойовими діями» дітей. Лум віддавав накази ведмедеві-лицарю, а Кая роздавала капустяні сердечка як бойові прапори.

— Ми, напевно, єдині, хто хоче зберегти хоч трішки порядку, — зітхнула Векс, схилившись на плече Тео.

— Зате ми точно знаємо, що наші діти не будуть нудними, — сказав Тео, цілував її у скроню.

Векс усміхнулася й дістала коробочку з маленькими шоколадними монетками.
— Це не так ефектно, як крижана валентинка чи ковбойська гірка, але… я хотіла, щоб у тебе було щось солодке.

Тео взяв коробочку, подивився на неї, а тоді на дружину.
— У мене й так є найсолодше, — сказав він і поцілував її.

— О-о-о, батьки знову! — прокричала Кая. — Ви хоч знаєте, що на полі бою обійматися не можна?!

— От бачиш, — тихо засміявся Тео, — романтика в нашій сім’ї завжди під наглядом головнокомандувача.

— Хоч би армія гірки дозволила нам п’ять хвилин тиші, — відповіла Векс, але притиснулася ще ближче.

Площа дзвеніла від сміху й вигуків. Хтось падав, хтось ловив подарунки, хтось отримував капустяні валентинки в лоба. Але 

попри хаос, усі відчували — це був День закоханих, який не схожий ні на один інший: морозний, безглуздий, небезпечний і водночас повний ніжності.

І саме в цю мить у повітрі почали зароджуватися нові несподіванки, про які ще ніхто не здогадувався.