71.2 — Шоколад, що втік у заметіль

Завірюха, здавалося, мала власний характер і гумор. Вона зухвало хапала все, що погано трималося, і кидала в різні боки, немов гравець у шахи, який вирішив, що фігури краще розкидати, ніж переставляти.

Векс тільки-но озирнулася на Тео, аби послати йому закоханий погляд, як раптовий порив вихопив у неї з рук червону коробку з шоколадом. Вона злетіла вгору, закрутилася у повітрі і понеслася над натовпом, мов дивакуватий купідон із власними крилами.

— Нііі! — зойкнула Векс, витягнувши руки. — Це ж була моя секретна зброя романтики!

Тео, тримаючи Каю на руках, не втримався від сміху:

— Уявляю, якби так само від мене втік подарунок. Я б сказав: «Ну от, навіть речі знають, що я не вмію у сюрпризи».

Коробка зробила кульбіт і врізалася в сніговий замет, залишивши після себе червоний слід на білому полотні. Альфа, сприйнявши це за сигнал до атаки, миттю кинувся вперед. Він гавкав і стрибав, ніби намагався врятувати світ від злодійської коробки.

— Він думає, що це капустяний терорист! — Тео підняв брови.
— Або шпигун у цукровій глазурі, — додала Кая, вказуючи пальцем.

У цей час Лум вирішив провести власну операцію. Він підняв гілку над головою, як командир, і крикнув:

— Вперед, мої воїни кохання! Завоюємо серця!

Він кинув у повітря десятки паперових сердечок. Вітер підхопив їх і, замість гарної демонстрації, розвіяв по всій площі. Серця осипали інших дітей, немов конфетті.

— Це не мої валентинки! — обурено крикнув хлопчик у шапці з вушками, тримаючи папірець із написом «Від лицаря ведмедика».
— А чому в мене валентинка з капустяного листа?! — вигукнула дівчинка, показуючи зелене липке сердечко, що явно належало Кає.

— Армія гірки розширює кордони! — гордо заявила Кая, закидаючи коси назад. — Ваша територія тепер належить нам!

— Я не здавалася! — обурилася інша дівчинка і жбурнула паперове сердечко назад у Лума.

— Почалася війна сердець, — театрально зітхнув Вирій, підтримуючи Лею, яка вже хапалася за живіт від сміху.

Лея, стоячи біля пічки, намагалася втримати лист із печивом. Сильний вітер хитав вогонь, і вона перелякано озирнулася:

— Якщо зараз це все впаде, ми отримаємо не валентинки, а вуглинки!

— Обережно, серце моє, — підбіг Вирій, схопив її за руку. — Бо згорить не тільки імбир, а й святкова романтика!

— Ой, ну звичайно, — засміялася Лея, але щоки її зрадницьки заграли рожевим.

У цей час Тесса, вся в серйозності, займалася льодовими свічниками. Вона виставляла їх по одному, перевіряла кут нахилу і виглядала так, ніби будує складну пастку для злочинців. Ідеальна композиція трималася… рівно дві секунди.

Свічники почали ковзати, немов пінгвіни, і один за одним упали прямо на Еріка.

— Ого! — здивувався він, роздивляючись власну куртку, прикрашену сердечками. — Це я тепер офіційний торт?

— Ти тепер офіційна жертва, — буркнула Тесса, намагаючись зберегти серйозність, але куточки її губ здригнулися.

Ерік підняв одне сердечко й поцілував його:

— Я завжди мріяв, щоб любов буквально падала на мене.

Тесса вдарила його кулаком у плече — легенько, але з ніжністю:

— Ти нестерпний.

Тим часом Альфа нарешті дістався до коробки. Він вихопив кілька шоколадних сердечок і почав жувати, заплющивши очі від насолоди.

— Альфа! — закричали всі.

— Він теж святкує, — філософськи заявив Вирій. — Просто у нього своя дієта: шоколадно-капо-імбирна.

— Якщо він зараз злетить, як ракета, я відповідати не буду! — вигукнула Векс, намагаючись вихопити залишки.

— О, я вже чую запуск двигуна, — підколов Ерік, коли Альфа радісно завив.

Діти тим часом переплутали подарунки. Лум гордо простягнув Кає свого ведмедика-лицаря.

— Він буде охороняти твої капустяні валентинки!

— А ти тепер командир зеленого війська! — радісно оголосила Кая, віддаючи йому липке серце з капусти.

На площі творився абсолютний хаос:

- серця літали,

- свічки ковзали по кризі,
- Альфа жував шоколад і гавкав у такт вітру,

- діти сперечалися, чиї подарунки правильні,

- а дорослі ловили то коробку, то свічки, то своїх дітей.

Та серед цього гармидеру лунав сміх, пахло імбиром і шоколадом, і всі відчували: попри все, свято вдалося.

Лея, витираючи сльози сміху, прошепотіла:

— Якби День закоханих не існував, його треба було б вигадати. Хоча… у нас він явно проходить під девізом «хаос і любов».

Вирій обійняв її за плечі й поцілував у скроню:

— А я б так святкував щодня.

Сніг кружляв довкола, але тепер уже ніби танцював під їхній сміх і голоси. Свято починало перетворюватися на абсурдну, але теплу зимову казку.