70.3 — Збір доказів і капустяні сліди

Сніг на центральній площі перетворився на справжнє поле «капустяних боїв»: крихти листя розсипалися рівномірними лініями, плями майонезу блищали на сонці, а дрібні завірюхи здіймалися від кожного руху качанів і кроків детективів. Погляд відразу чіплявся за дрібниці: вм’ятини в снігу, крихти, що підстрибували під ногами, і навіть невеликі відбитки лап Альфи, що залишалися поруч із місцями «катання».
— Лум, подивися, перша слідова точка! — вигукнув Ерік, нахиляючись до сина і показуючи на пляму майонезу. — Це точно вказівка на маршрут капустяного «привида».

— Ооо, я бачу слід! — з ентузіазмом підстрибнув Лум, махаючи гілкою як прапором. — Тато, це знак від таємного кухарського гуртка! Моя армія коней готова до наступного маневру!

Кая, притискаючись до Тео, нахилилася і показала на інший слід:

— І тут ще один! — реготала вона. — Моя «армія гірки» знайшла таємний прохід для капусти!

— Чудово, командире Кая, — відповів Тео, обережно тримаючи її на руках. — Тримайся поруч, поки ми з Векс аналізуємо всі сліди і «термальні властивості майонезу».

Альфа, як завжди, вирішив внести власний хаос. Він стрибав, лапи ковзали по крижаному снігу, носом намагався схопити найбільший качан і зрештою заплутався у повідку. Вирій ледве встиг втримати собаку, регочучи:

— Альфа, не їж докази! — кричав він, одночасно фотографуючи сліди ґаджетом. — Це не вечеря, а справжній науковий експеримент!

Вирій занурився у роботу: фотографував майонезні сліди, крихти листя, маленькі «доріжки» качанів, навіть сліди гілки, якою командував Лум.

— Місце падіння капусти №1… слід №2… о, тут маленький слід від капітанської гілки… Ідеально! — коментував він, реготуючи, коли Альфа намагався втрутитися у кадр, влучивши носом у об’єктив.

Лея, блокнот міцно притиснувши до грудей, записувала всі дрібниці:

— Сліди свіжі, майонез ще не замерз. Крихти листя — різних розмірів, мабуть, від різних качанів. І ці «капустяні привиди» ще не всі, впевнена! — вона підморгнула Вирію, посміхаючись.

Тесса тим часом оглядала «механізм спуску» капусти:

— Дивіться на ці сліди! Нахили гірки і слизький сніг спрямовують качани прямо на середину площі. Хтось серйозно тренував капусту для «швидкої їжі». А мотузочки? — сміялася вона. — Це або дуже ретельне закріплення, або маленький кухарський трюк!

Векс і Тео стояли поруч, спостерігаючи за хаосом і дітьми:

— Це щось неймовірне, — сміялася Векс, піднімаючи гарячий шоколад. — Лум махає гілкою, Кая командує армією гірки, а Альфа влаштував власний полювання на качани!

— Так, — додав Тео, притримуючи Каю, яка стрибала від азарту. — І водночас ми вчимося командній роботі. Маленькі детективи ростуть разом із цими абсурдними пригодами.

Лум відчайдушно намагався «спіймати» ще одну капустину-привида:
— Тато! Ще одна! Її треба до доказів!

— Я намагаюся, капітане! — реготав Ерік, утримуючи санки від сповзання, поки Лум підскакував поруч.

Кая в цей час віддавала команди «армії гірки»:

— Лівий фланг, тримати лінію! Не пропустіть капусту!

Альфа стрибав навколо, штовхаючи качани носом, і одного разу ледве не перекинув крижанку, що викликало нову хвилю реготу у дорослих.

— Справжнє капустяне детективне шоу! — сміялася Лея, притискаючись до Вирія. — І навіть романтика тут не залишилася осторонь.

Тесса і Ерік обмінювалися поглядами, легкими дотиками та короткими поцілунками, Векс і Тео тихо сміялися разом із Каєю, Лея і Вирій чергували погляд на Альфу і хаотичні «спуски».

І саме тоді всі зрозуміли, що треба переходити до активного розслідування: збирати докази, свідчення і розплутувати таємницю цього абсурдного капустяного ранку.