Розділ 70 — «Капуста, що Каталась з Гірки »; 70.1 — Ранок, що пахне капустою і пригодами

Ранок був морозним і кришталево ясним, а легкий снігопад сипався тонким порошком, що ніжно осідав на шапки, шарфи та капюшони. Центральна площа міста перетворилася на справжній крижаний майданчик, де люди й транспортні засоби були ще рідкістю, ідеальною сценою для «снігових витівок». Тут стояла велика міська гірка — і саме на ній розпочиналася незвичайна підготовка до зимового хаосу.

Вирій ходив уздовж площі, уважно перевіряючи свій теплий шарф і рукавиці, одночасно тримаючи повідок Альфи. Собака хитав хвостом, носом нюхав сніг і час від часу намагався впіймати маленькі сніжинки, що кружляли у повітрі, підстрибуючи на льоду.

— Все в порядку, Альфа, — сказав Вирій, погладжуючи його по голові. — Тобі ще доведеться бути свідком справжньої капустяної детективної історії, а не просто вовчком на площі.

Лея, закутавшись у хутряну шапку з помпоном, тримала гарячий шоколад із гвоздикою, вдихаючи аромат і обережно ковтаючи ковток, що зігрівав її зсередини.

— Ммм, ідеальний ранок для пригод, — тихо сказала Лея, поглядаючи на Вирія. — Навіть мороз стає приємним, коли поряд твоє тепло.

Тесса, стоячи неподалік, пильно стежила за Лумом, який нетерпляче скакнув у комбінезоні, готовий зірватися на санках. Пуховик із капюшоном на ній виглядав трохи величезним, але саме це додавало їй солідності та впевненості у «контролі над ситуацією».

— Лум, тримайся, синку! — підказала Тесса, обережно поправляючи йому рукавички. — Санки чекатимуть, поки ти не будеш готовий.

Ерік вже зачепив санки, регочучи, спостерігаючи, як Лум намагається вибратися вперед, ніби сам керує всіма гірськими спусками по центральній площі:

— Якщо ти ще раз втечеш, капітане, — сміючись сказав Ерік, — я просто підкину тебе разом із санками!

Тео тримав Каю на руках, обережно нахиляючись, щоб її капучіно не пролилося, а вона з нетерпінням зазирала на гірку:

— Справжній командир армії гірки мусить бути готовий до всього! — підморгнув він їй.

Векс, тримаючи кружку гарячого шоколаду, тихо реготала:

— Ніколи не думала, що спостереження за гіркою може бути таким шоу для дорослих. І ще тренуванням для терпіння!

І тут, у повній тиші ранку… замість звичних дітей, що з’їжджали на санках, по гірці мчали… качани капусти. Зелені, блискучі, із мотузочками, що сліпили на сонці, вони несподівано прокотилися вниз, стукаючи один об одного і здіймаючи міні-завірюхи снігу. Центральна площа перетворилася на справжнє поле бою зелених «бойових качанів».

Лум завмер, широко розкривши очі:

— Тато… тато! Дивись! Капуста!

Кая, вражена, відразу підскочила:

— Моя «армія коней» не готова до такої атаки!

Альфа миттєво кинувся вперед, стрибав, лапами намагався впіймати найбільший качан, але заплутався у повідку. Вирій реготав, намагаючись його утримати:

— Альфа, ти ж свідок, а не гравець!

Тесса й Ерік дивилися на зелене хаотичне катання і реготали:

— Це, мабуть, генеральна репетиція голубців! — сказав Ерік.
— Або таємний клуб швидкої їжі! — додала Тесса, підморгнувши йому.

Лея, спостерігаючи за Векс і Тео, тихо сміялася:

— І все це серед снігу, морозу і хаосу… а романтика десь поруч, між поцілунками, глибокими поглядами і теплим шоколадом.

Вітер крутив сніжинки, капуста мчала вниз по гірці, Лум і Кая реготали, Альфа заплутувався у повідку, а дорослі насолоджувалися повним абсурдом і хаосом цієї зимової сцени на центральній площі.

— Добре, команда, — підсумував Вирій, відводячи погляд від Альфи, що борсався, — час уважно спостерігати. Хто знає, які сюрпризи чекають далі?

І саме в цей момент Лум і Кая помітили ще один несподіваний «спуск капусти», що повністю привернув їхню увагу… і сповістив початок наступного етапу розслідування на площі.