69.4 — Збір доказів і свідки

Сніг під ногами хрумтів, мороз щипав носи, а вітер рвав шарфи так, що навіть Вирій іноді кликав Альфу ближче, щоб той не злетів у повітря разом із снігом. Проте ніхто не звертав уваги на холод — тут, у середині двору, розгорнулося справжнє детективне поле бою, і всі учасники були готові до найсмішніших, найнесподіваніших і найсоковитіших викликів.

— Дивись, Лум, — промовив Ерік, нахиляючись до сина, — тут залишки кетчупу. Наш перший доказ! Виглядає як червона доріжка для сосискового параду.

Лум підстрибнув на санках, випрямляючи пальчик:

— Тато! А ще маленькі шматочки хліба! Може, це якось пов’язано з сосискою на ліхтарі? Я бачу ще крихітні крихти тут, біля снігового валу!

— Абсолютно точно, капітане, — усміхнувся Ерік, реготучи. — Ми розпочинаємо розслідування! Але дивись, щоб гілка твоєї армії не стрибнула в кетчуп.

Тео тримав Каю за руку, підштовхуючи її вперед, щоб дівчинка краще бачила дрібні сліди на снігу.

— Подивися, Кая, це як міні-карта для справжніх слідопитів, — шепотів він, нахиляючись, щоб вказати на маленькі краплі кетчупу та крихти хліба.

— Я їх бачу! — реготала вона, нахиляючись і махаючи рукавичками. — І ще одна сосиска під ліхтарем! Тато, дивись, там щось блимає на світлі!

Альфа, не витримавши хвилювання, рвонув уперед, нюхаючи кетчуп і ледь не падаючи у заметіль, що здіймалася від дитячого сміху. Вирій реготав і стримував собаку:

— Альфа, не їж докази! — реготав він, ловлячи собаку, яка спробувала вхопити шматок хліба з снігу. — Це експериментальна кухня, а не твоя вечеря!

Вирій дістав ґаджет і почав фотографувати всі сліди: кетчуп, крихти хліба, місця падіння снігу, що «загартувався» в дрібні кристали. Кожне фото він підписував: «Місце падіння сосиски №1», «Крихти — можливий слід №2», «Сніговий віраж» — ніби справжній детектив у спецоперації.

— Фотографії готові, — кивнув він Леї. — Тепер твоя черга вести блокнот і робити нотатки про стан доказів і поведінку свідків.

Лея, підсовуючи термокружку ближче до себе, схилилася над записником і почала робити детальні нотатки:

— Сліди червоні, кетчуп свіжий, шматочки хліба м’якші за 

мороз. Можливо, сосиска була підвішена тільки що… — вона посміхнулася, підглядаючи на Лумові пустощі. — І ці маленькі «сосискові привиди» ще десь ховаються.

Тесса, як справжній аналітик, підходила до ліхтарів, уважно оглядала мотузки, шнурки та гумки:

— Дивно… — сказала вона, нахиляючись до Вирія, — це явно не випадково. Дивись на вузли — вони міцні, кінці зав’язані вузлом «чарівного балансу», а деякі мотузки заплетені так, що сосиска навіть при вітрі майже не падає.

— Чарівний баланс сосиски, — пробурмотів Лум, регочучи. — Тато, це означає, що я справжній детектив?

— Абсолютно, мій маленький слідопит, — усміхнувся Ерік, обіймаючи сина і піднімаючи на руки, щоб Лум міг оглянути ще одну «підвішену соковиту мету».

— Я бачу ще одну сосиску! — вигукнула Кая, підскакуючи на санках. — Тут, на ліхтарі, за поворотом!

— Чудово, — усміхнувся Тео, — маємо другий доказ. Давайте перевіримо сусідні ліхтарі і сліди на землі.

Діти з захопленням шукали інші підвішені сосиски, реготали й махали рукавичками, називаючи їх «сосисковими привидами».

— Тато! Ще одна! — вигукнув Лум, махаючи гілкою як прапором.

— Це не привид, це мистецтво! — реготав Ерік.

— А хтось дуже любить дивні прикраси… або сосиски, — додав Тео, нахиляючись, щоб підняти маленьку крихту хліба.

Альфа продовжував нюхати кетчуп, іноді спотикаючись, і Вирій реготав:

— Альфа, не їж докази! Ти наш свідок, а не учасник!

— А ще… — тихо додала Лея, — це неймовірно смішно. Уявіть, якби сусіди нас побачили: ми ходимо по снігу, збираємо сосиски, а діти регочуть, і собака майже падає у заметіль.

— Справжнє зимове детективне шоу, — погодилася Тесса, посміхаючись. — І з нотками романтики, адже ми всі разом.

Усі зрозуміли, що знайдені докази — це лише початок, і що справжні «сосискові витівки» ще попереду. Наступним кроком була підготовка до пошуку підозрюваних, збору додаткових доказів і водночас маленьких теплих моментів між пригодами — ніжних поглядів, поцілунків і сміху, що створював особливу атмосферу зимової магії.