69.3 — Загадкове відкриття: сосиска на ліхтарі

Сніг рвонув маленькими завірюхами, обплітаючи всіх білим килимом, коли Лум підняв голову і спинив санки. Його очі розширилися до неймовірного розміру, і він показав пальцем угору:

— Тато! Дивись, сосиска!

Ерік нахилився, прищурившись, не вірячи своїм очам:

— Ти що, брешеш, Лум? Це якась ілюзія?

— Ні, тато! — вигукнув хлопчик, стрибаючи на місці. — Вона справжня! На ліхтарі!

Тео підбіг з Каєю, і її сміх лунав над подвір’ям:

— Ха! Тато, дивись! І моя «армія коней» теж побачила! — реготала вона, махаючи рукавичкою, ніби вітала маленький кулінарний парад.

Альфа одразу зацікавився, гавкнув і стрибнув, намагаючись дістати «заслану їжу», але заплутався у повідку, що тримав Вирій. Собака крутилося навколо, лапи ковзали по снігу, і він мало не впав, викликавши нову хвилю реготу.

— Альфа, не їж докази! — реготав Вирій, стримуючи собаку і одночасно дістаючи ґаджет, щоб сфотографувати дивину. — Ти не експерт з «сосискового дизайну»!

Всі дорослі підняли голови, щоб розгледіти сосиску. Вітер хитав ліхтар, і сосиска трохи погойдувалася, ніби танцювала на морозі.

— Мабуть, це новий вид гірлянди, — прокоментувала Лея, підморгуючи Вирію, — м’ясний дизайн!
— А що, якщо це якась традиція? — сміялася Тесса, тримаючи термокружку ближче до себе, — зимова «сосисковандалізація»?

— Може, — додав Ерік, обережно намагаючись підняти руку і вказати на «ароматне диво», — хтось вирішив прикрасити місто по-своєму, бо лампочки нудні.

— А я знаю! — вигукнув Лум, стрибаючи і махаючи гілкою. — Це секретний гурток сосискових майстрів!

— Або таємний кулінарний клан з дуже дивним почуттям гумору, — усміхнулася Векс, притискаючись до Тео, який обережно підтримував її, щоб вона не посковзнулася на льоду. — І вони хочуть, щоб ми їх помітили.

— Хмм… — шепнув Тео, поправляючи рукавички Кає, — цікаво, чи це тільки одна «сосиска», чи початок масштабної операції?

— Якщо масштабна, — відгукнулася Кая, — то я буду першою, хто їх «зловить»!

— А я — другим! — реготав Лум, готуючись до нового маневру на санках.

Вирій, витягуючи ґаджет, підніс його, щоб зафіксувати момент:

— Добре, команда. Місія «сосиска на ліхтарі» офіційно оголошена відкритою.

Альфа, заплутуючись у повідку, мало не впав у сніг, а Лея реготала, прикриваючи обличчя рукою:

— Я не можу повірити, що ми опинилися в середині сосискової змови. І сміх дітей… це майже магія!

Тесса тихо додала, підморгнувши Векс і Тео:

— А ще це маленький тест на терпіння, ніжність і командну роботу. Хто кого врятує, хто кого підтримає, хто встигне сфотографувати… І трохи романтики тут теж присутнє.

— Ой, і трохи небезпеки! — вставила Лея, підстрибуючи від сміху, — Альфа намагався захопити сосиску, і я ледве не влетіла в сніг разом із ним!

Вітер кружляв, сосиска хиталася на ліхтарі, діти реготали, дорослі спостерігали, Альфа стрибав — і всі відчули, що це початок чогось зовсім несподіваного. Перші підозри, цікавість і азарт проростали, готові перетворити звичайний зимовий день на справжню пригоду.

— Добре, команда, — підсумував Вирій, піднімаючи ґаджет для фото. — Час збирати докази і свідків. Ця «сосискова справа» тільки починається.

Всі повільно оглянулися довкола: на асфальті з’являлися червоні бризки кетчупу, маленькі шматочки хліба і сліди крижаного жиру — наче сліди дивної трапези, що залишилися після «підвішеної сосиски». Коти, що спостерігали з підвіконня, тихо муркотіли, наче теж здивовані.

— Ого… — прошепотіла Лея, — це вже справжнє розслідування. Треба записувати все.

— Точно, — додала Тесса, — кожна дрібниця може стати доказом. Хто знає, що ще приховано під снігом або на ліхтарях?

І саме тут їхня увага плавно переключилась на деталі навколо, готові почати справжнє детективне розслідування…