67.8 — «Король спить на марципановому троні»

Гра закінчилася, і шахівниця на площі виглядала, як поле бою після шоколадної бурі. Фігури частково розтанули, деякі «злипли» між собою, утворюючи абсурдні конструкції: слон обіймав ферзя, пішак тягнув за собою турову фігуру, а король сидів на маленькому купі марципану, немов на троні з розтопленого шоколаду. Сніг хрумтів під ногами, а холодне повітря відчувалося майже приємним після всього хаосу.

Вирій ледве втримався на ногах, коли шоколадний пішак прилип до рукавички, і він ледве не впав на Лею. Вони разом злетіли у сніг, сміючись так, що їхні сміхи луною розлетілися по площі.

— Ти ж знаєш, що падаєш епічніше за всіх! — реготала Лея, намагаючись втримати рівновагу.
— А ти смішно кричиш при кожному ковзанні! — відповів Вирій, стискаючи її руку.

Тео підхопив Векс у обійми, ледве не ковзаючи, і притиснув її до себе так, що їхні носи ледве не стикнулися.

— Ми вижили… і все буде добре, — прошепотів він, дивлячись їй у очі.
— Ти тепер завжди поруч, — посміхнулася Векс, відповідаючи легким поцілунком, і холод миттєво розтанув.

Ерік і Тесса, намагаючись втримати останнього шоколадного короля, сміялися, коли він прилип до їхніх рук.

— Ну що ж, — сміялася Тесса, притискаючи його руку до щоки. — Тепер усе залишилося між нами.
— І ніхто не зможе повернути страхи назад, — додав Ерік, витираючи краплі розтопленого шоколаду з пальців.

Шоколадні фігури не здавалися, немов мали власне життя. Пішак робив вигляд, що танцює на одному краю дошки, слон перевертався на спину, немов просив допомоги, а ферзь тихо скрипів, підстрибуючи і торкаючись короля. Векс реготала:

— Бачите, навіть фігури святкують нашу перемогу!
— І роблять це дуже драматично! — сміявся Тео, спостерігаючи, як король «підкладає» пішаку марципан, немов підштовхуючи його до падіння.

— Ей, дивіться, — вигукнув Ерік, піднімаючи слона, який прилип до ферзя. — Він вважає себе акробатом!
— А цей пішак наче злітає в космос! — додала Тесса, коли маленька фігура ковзнула по снігу і застрягла під турою.

Навіть дрібні «пасхалки» на шахівниці були смішними: маленький король тримав мініатюрну турову фігуру як прапорець, слон «забив» марципанову купку і тепер «сидів на троні», а пішак несподівано «зробив стрибок», падаючи прямо на розтанулу фігурку ферзя — і вони обидва прилипли, утворивши кумедну комбінацію.

— Ха-ха! — реготала Векс. — Я ніколи не думала, що шахи можуть бути такими смішними!
— Або такими милосердними! — додав Тео, обіймаючи її, поки вони спостерігали за «танцем» шоколадних фігур.

Паралельно вдома, Лум і Кая продовжували свій хаос: Лум будував сніговий замок, а Кая намагалася проводити «шахівні комбінації» пальцем по підлозі, залишаючи сліди, немов карта шахівниці переносилася у реальний світ.

Альфа, радісний і бешкетний, ганявся за Лумом, стрибав на снігові купки, підкидав сніжинки і навіть намагався «захопити» маленьку фігурку шоколаду, що залишилася на підвіконні. Його гавкіт лунав як фанфари, а хвіст махав у повітрі, наче прапор перемоги.

— Альфа! — сміялася Кая, намагаючись захистити свій сніговий замок.
— Гав-гав! — відповідав пес, стрибнувши на чергову купку, зрушивши її лапою.
— Ти просто маленький ураган! — реготав Лум, відновлюючи башточку.

Навіть на відстані, дорослі відчували цей хаос через сміх і крики дітей, що долинав із відчинених вікон, ніби передавав їм частинку домашньої радості.
— Подивіться на нас! — вигукнув Тео, дивлячись на залишки шахівниці і хаотичні фігури. — Це наш абсурд у всій красі!
— І він смішний! — сміялася Векс, обіймаючи його.

Ніжність, любов, дружба і сміх стали їхньою перемогою. Кожен обійм, поцілунок і погляд доводили: навіть найболючіші таємниці і страхи можна подолати разом. Холод і сніг були лише тлом для тепла сердець, а шоколадні фігури — дивними, абсурдними, але милими нагадуваннями про пригоди, які вони пережили разом.

Смішні маленькі пасхалки залишилися на шахівниці: король «спить», тримаючи пішаку лапку, слон «сховався» під ферзем, немов грає в хованки, а пішак «підморгує» турі, наче кажучи: «До нових пригод!» Кожна фігура мала власну маленьку історію — і кожна нагадувала, що навіть хаос може бути милим і веселим.