66.6 — Пастки і пригоди

Детективи продовжували обережно рухатися крізь карамельний хаос площі, де кожен крок був ніби маленьким акробатичним номером. Сніг, перемішаний із карамеллю, створював клейкі калюжі, а час від часу дрібні «карамельні пастки» ледь не змушували кого-небудь ковзнути чи спіткнутися.

Раптом Ерік наступив на особливо блискучу і липку ділянку, і його черевик немов приріс до карамелі: нога стоїть, а черевик — майже окремий організм, який не бажав відпускати свого господаря.

— Ерік! — реготала Тесса, тримаючись за руку Векса, — твій черевик… він здається… зник у карамелі!

— Я… я не можу його витягти! — голосно видав Ерік, стрибаючи на одній нозі, немов новий вид детективного фламінго. — Він… прилип! Це… карамельна магія!

Він намагався обережно висмикнути ногу, ритмічно крутився, нахилявся, стрибав і навіть робив невеликі присідання, але черевик залишався на місці, мов маленький карамельний монстр.

— Може, спробуємо… — почав Вирій, але Тесса перервала його, тримаючи долоні на обличчі від сміху: — Ох, дивись на нього! Він уже виглядає як комічний танцюрист на одній нозі!

Ерік, втомившись від марних спроб, раптом усміхнувся:

— Знаєте що? — вигукнув він, спершись на руки, — простіше вийняти ногу з черевика і стрибати далі босоніж!

Діти реготали так, що ледве не впали на слизькі калюжі, а Лея обережно притримувала Альфу, щоб собака не штовхнув босоногу ногу Еріка:

— Ох, босоніж по карамелі — це новий вид спорту! — сміялася вона, обіймаючи Вирія, який намагався не ковзнути і не втратити рівновагу.

Але Тесса не могла залишити черевик у пастці: вона, Векс і Тео вирішили його «визволити». Втрьох вони схопили черевик, який застряг у карамелі, і почали тягнути його назад до Еріка.

— Тримайся, Ерік! Ми його визволимо! — кричала Тесса, напружуючи всі м’язи, ледве не ковзаючи на карамельному «полі бою».

— Ооо, карамельний монстр опору! — реготав Ерік, спостерігаючи, як вони змагаються з липкою пасткою.

Після хвилини комічної боротьби черевик нарешті визволили, і Ерік швидко вдягнув його назад на ногу, похитуючи головою:

— Ха-ха, дякую, герої! Тепер я офіційно визволений від карамельної пастки!

Тим часом Вирій і Лея допомагали дітям перестрибувати через липкі калюжі, часто притискаючись один до одного, щоб зберегти рівновагу:

— Лумчику, обережно! — шепотіла Лея, притримуючи його за руку. — Один невірний крок — і карамельна пастка тебе схопить!

— Я готовий! — сміявся Лум, підстрибуючи, ледве не застрягаючи у маленькій калюжі.

— Кая, обережно! — додав Вирій, притримуючи її ззаду. — Липка пастка — це наш ворог номер один!

Ерік і Тесса тим часом врятували Лума від великої карамельної калюжі: Ерік схопив його за руки, Тесса підштовхнула знизу, і вони разом витягли Лума, який реготав так голосно, що ледве не впав назад від радості.

Від радості й легкого страху Ерік невдовзі поцілував Тессу — короткий, теплий поцілунок посеред карамельного хаосу, який змусив їх обох ще більше сміятися.

— Ми справжня команда! — вигукнула Тесса, стискаючи руку Еріка.

— І карамель нам не страшна! — підхопив Вирій, обіймаючи Лею, яка сміялася, ледве не падаючи через слизьку пастку.

Діти продовжували з азартом ковзати по калюжах, Альфа 

смішно підстрибував, намагаючись не прилипнути лапами, а дорослі вважали кожен крок маленьким акробатичним випробуванням. Пастки, калюжі й хаотичні трюки лише підсилювали азарт і сміх, підготувавши всіх до наступного моменту переслідування, коли сніговий чоловічок вже зовсім близько, а пригоди стануть ще більш абсурдними і веселими…