65.15 — Кімната гріється, какао готове

Камін тріщав і переливався теплими відтінками золота й червоного. Вогонь оживляв кімнату, і навіть холодне повітря за вікнами більше не мало значення. Запах дров, змішаний із ароматом ванілі та шоколаду, заповнив кожен куточок.

Тесса сиділа з Лумом на колінах, обіймаючи його так, щоб він відчував тепло не лише каміна, а й її серця. Лум із затишком закутувався в її светр, який був досить великий для нього, і ковдру, що накривала їх обох. Його носик трохи червонів, щічки теплішали, а маленькі руки вперто тримали кружечку з какао, обережно перемішуючи маршмелоу.

— Ти бачиш, Лумчику? — прошепотіла Тесса. — Тепло повернулося, і смак какао теплий, як обійми.

— М-м… тепліше… і смачно… — бурмотів Лум, закриваючи очі від задоволення.

— Ось бачиш! — додав Ерік, сидячи поруч, його товстий светр із милим принтом оленів теплішав ще більше, коли він гладив маленьку ручку Лума. — Разом нам не страшний навіть мороз!

Лум щільніше притиснувся до Тесси, ковтнувши какао. Тесса поцілувала його в маківку, а Ерік тихо додав:

— Ти такий хоробрий… і дуже теплий. Мені подобається, як ти тримаєшся.

Тим часом Тео, одягнений у свій в’язаний светр із зображенням зимового міста, підійшов до Векс і Каєю. Він обережно взяв їх під руки, притискаючи до себе, і ніжно поцілував: спочатку Векс у щоку, потім Каю на лобик.

— Ви такі холодні… — прошепотів він. — Але тепер усе буде добре.

Векс засміялася, обіймаючи Каю, і разом вони загубилися під великою вовняною ковдрою. Кая, ховаючись під шерсть Тео і Векс-светрів, сміялася тихо, поглядаючи на маршмелоу у кружечку.

— Тепер ми точно не замерзнемо! — промовила Векс, ховаючи ніжки під ковдру і притискаючи Каю. — Тепло, какао, ти… — вона подивилася на Тео з посмішкою, яка розтяглася від вуха до вуха.

— І ще ковдра! — підхопила Кая, затискаючи маленьку сову Бу під пахвою. — Мама, подивись, як все затишно!

Тео тихо реготав, гладячи обох:

— Так, і ми разом, і навіть мороз не страшний, коли є какао і ви.

Усі діти, закутані під теплими ковдрами, здавалися маленькими клубками щастя. Лум із Тессою, Векс із Каєю та Тео навколо них — усі у теплих, іноді трохи кумедних светрах. У Тесси — светр із сніжинками й маленькими оленями, Ерік носив світло-блакитний із маленькими пінгвінами, Векс — кремовий із котиками, Кая — рожевий із ведмедиками, а Тео — темно-синій із міськими візерунками. Навіть Альфа отримав м’який ковточок, що тримав його теплим.

Вирій, одягнений у темно-зелений шерстяний светр, підійшов до Леї. Він нахилився, поцілував її в губи, а Лея відповіла, міцно обіймаючи його. Альфа вилявав хвостиком і підставляв голову під руку Вирія, насолоджуючись теплом і турботою.

— Кімната вже гріється… — прошепотів Вирій, дивлячись на золотистий світ каміна. — І тепер нам усім комфортно.

Лея сміялася, тримаючи Альфу під животом і поглядаючи на Вирія:

— Дивись, як він працює… як легко і природно піднімає дрова, а очі… він просто чарівний.

— А ще чарівність працює краще, коли ми разом, — відповів 

Вирій, кидаючи ще одне поліно в камін.

— І Альфа згоден! — сміялася Лея, ніжно погладжуючи собаку. — Дивись, як він хвостиком висловлює свої думки про Вирія… і взагалі… я думаю, що навіть мороз боїться його сили.

Альфа тихо бурчав, погоджуючись, виляючи хвостиком. Кімната наповнилася ароматом какао, дров і сміху, а всі ковдри, обійми та теплі напої робили її затишною фортецею проти зовнішнього холоду.

— Хмм… — прошепотіла Тесса, підносячи кружечок до губ. — Тепер навіть мороз не страшний.

— Тепло, какао… і ви… — додав Ерік, посміхаючись. — Ідеальна комбінація.

— Ага, — сміялася Кая, занурюючи руки в ковдру. — Ще й маршмелоу!

Сміх дітей, ніжні поцілунки, дотики рук та шерсть Альфи створювали відчуття, що зовнішній холод більше не має значення. Всі разом у теплих світерах і ковдрах перетворили кімнату на справжній острів затишку, де панувала любов, гумор і неймовірна ніжність.

Тесса тихо посміхнулася, дивлячись на всіх:

— Ми точно готові до будь-якого морозу… але поки що будемо просто насолоджуватися теплом і компанією.

Всі сміялися, обіймалися і потроху смакували какао, відчуваючи, що тепер навіть найдовший зимовий вечір може стати приємним і веселим, коли вони разом.