65.13 — Повернення та тривога

У хаті панувала тиша, переривчаста лише тихим потріскуванням каміна. Пухнасті ковдри обіймали дітей і дорослих, створюючи маленькі теплі острівці серед холодної кімнати. Тесса щільно притиснула Лума до себе під ковдру, намагаючись передати тепло, яке ще встигло накопичитися після чаювання. Лум, закутаний, дивився лише маленькими оченятами, що світилися страхом та зябкістю.

Векс, трохи нахилившись, обіймала Каю під своєю ковдрою. Дитина стискала свою іграшку — сову Бу, наче це була єдина захисниця від зимового холоду. Лея, яка сиділа поруч, обіймала Альфу, а маленький пес теж сховався під ковдрою, задоволено бурчав і натягав шерсть на обличчя.

Але камін, що досі дарував ледь-ледь тепло, почав тупцювати на межі життя і смерті — язики вогню ставали тоншими, а жар — слабкішим. Тиша кімнати змішалася з запахом диму, що тьмяніло, і діти відчули легкий холод, який швидко підкрадався.

— Ххх… — простогнав Лум, піднімаючи руки, що вже стали сині від холоду. — Руки… холодні… аж сині…

Тесса відразу помітила. Вона підняла його долоні, притискаючи до своїх губ, хекаючи, щоб зігріти:

— Ой, Лумчику… не бійся, зараз зігріємо… — тихо шепотіла вона, по черзі цілувала його маленькі пальчики, відчуваючи, як страх поступово змінюється на тепло. — Тримаєшся? Тепер буде добре, я обігрію твої ручки.

— М-м-м… — пробурмотів Лум, стискуючи кулачки й вдихаючи аромат її волосся, яке пахло ромашкою та теплим чаєм.

Каю, під ковдрою Векс, теж стало холодно, і вона притиснулася щільніше до Векс, ховаючи носик у плече.

— Мамо, холодно… — тихо прошепотіла вона.

— Не хвилюйся, маля, зараз усе буде добре, — відповіла Векс, обіймаючи Каю й закриваючи їх ковдрою ще щільніше. — Тепло вже йде…

Лея нахилилася до Альфи, намагаючись відчути тепло через шерсть. Альфа відразу напружився, трохи підняв вуха й буркнув:

— Грр… ти тепла… але тісно…

— Ой, перепрошую! — тихо реготіла Лея, притискаючись ще щільніше. — Просто так холодно…

Альфа зітхнув і, не відриваючись від її обіймів, поклав лапу на її руку, неначе погоджуючись, що спільне тепло варте того легкого дискомфорту. Лея засміялася і притиснула його ще міцніше:

— Добре, добре… разом нам тепліше.

Звучав тихий дзижчачий звук від каміна, що майже зупинився. Всі знали, що треба йти по дрова, але холодна підлога та мороз зовні зробили ідею практично героїчною: ніхто не хотів залишати безпечні ковдри.

— Ххх… може… ще трішки посидимо… — пробурмотів Лум, сховавши обличчя у Тессу.

— Ні, ми не можемо дозволити каміну померти! — видихнула Тесса, спробувавши піднятися, але Лум міцно вчепився за неї.

— Я теж не хочу, щоб наші ручки стали крижаними! — додав Лум, і всі засміялися через цю маленьку драму, хоча всередині напруга зростала.

— Добре, добре… — мовила Лея, притискаючи Альфу до себе, — але хтось повинен піти по дрова. А то як зігрівати, якщо вогонь тухне?

— Не я! — реготав Лум, — тут тепло!

— Я теж не хочу! — додала Кая, обіймаючи Векс ще щільніше.

Тесса зітхнула, стискаючи Лума під ковдрою. Вона нахилилася, поцілувала його щічку і тихо прошепотіла:

— Добре, ми не самі. Але зараз треба бути сміливими. Хай хтось із нас добуде вогню.

Векс обійняла Каю і кивнула:

— Так, ми підемо, але по одному. Хоча… кого послати першим?

— Я! — різко вигукнула Лея, хоча сама ледве відчувала тепло, яке йшла з ковдри. — Тому що я хочу, щоб камін жив!

— Легко сказати… — пробурмотів Лум, — але я боюсь холоду.

— Ми всі боїмося… — відповіла Тесса, притискаючи їх до себе, — але разом ми зігріємо один одного.

Камін майже тух, холод підкрадався, а пухнасті ковдри стали чи не єдиним захистом від зимового повітря, що просочувалося через щілини в стінах. Тесса глянула на Лума, Каю та Векс — і зрозуміла, що прийшов момент вирішити: хто піде по дрова.

— Добре, — почала Тесса, притискаючи Лума ще міцніше. — Хтось мусить піти по дрова. Хто відважний?

Лум підняв голову з-під її плеча, очі блищали, але голос тремтів:

— Я… ну… тут… тепло… Мені і так добре… — він притиснувся до Тессі ще щільніше, немов ковдра перетворилася на броню від усіх небезпек світу.

Кая, що сиділа поруч під ковдрою Векс, похитала головою:

— Мені теж добре! Я з Бу, і вона мене зігріває.

Векс похитала головою, посміхнувшись:

— Ну так, ми всі тут… досить теплі, правда?

— А ще… — підхопила Лея, тримаючи Альфу, який намагався втиснутися ближче до її грудей, — якщо хтось вийде за дровами, то хто нас зігріє?

— Так, ми ризикуємо замерзнути! — додала Кая, драматично витягнувши ручку, ніби вже готувалася до льодовикового періоду.

— І хто тоді зігріватиме наші ручки? — Лум видав хрипкий звук невдоволення, притискаючись ще сильніше до Тессі.

Тесса схрестила руки на грудях і тяжко зітхнула:
— Хмм… дійсно, це логічно…