65.5 — Проблеми з життям на морозі

Телевізор у кутку кімнати тихо гудів, але картинка була чіткою — дикторка на екрані виглядала так, ніби саме вона особисто воює з морозом.

— …і, за прогнозами синоптиків, температура знижується ще на десять градусів, — говорила вона з серйозним виразом. — Містяни виходять на вулицю лише для купівлі продуктів, адже дороги непрохідні, а вітер б’є крижаний градом по обличчю. Полиці магазинів спорожніють на очах: хліб, молоко та консерви розбирають майже одразу після поставки. Ми закликаємо громадян планувати запаси та залишатися вдома.

На екрані миготіли кадри: люди в товстих куртках і шапках із помпонами, які крокували по засніжених вулицях, тримаючи пакети з продуктами. На іншому кадрі полки супермаркету майже порожні — кілька банок консервів стояли, наче самотні в’язні зимового апокаліпсису. Хтось біг із великою сумкою, щоб не пропустити шанс купити хоча б молоко, а на вулиці бігли й скрипіли черевики по крижаних купинах.

Тесса нахилилася до Еріка, поглядаючи на екран із тривогою:

— Тобі здається, чи це жахливий сценарій для нашого агентства…? — її голос тремтів від поєднання холоду й неспокою.

Ерік розвів руками і сів на підлогу біля каміна:
— Якщо чесно, я б більше боявся, якби ми залишилися без какао та випічки… але полки магазинів виглядають, як після нападу апокаліпсису.

— Ага, — додав Вирій, нахилившись над кружкою гарячого какао. — І навіть якщо ми виживемо тут, без запасів продукти закінчаться швидше, ніж мороз.

Векс, притиснувши Каю до себе, нахилилася ближче до телевізора:

— Тобі не здається, що вони кажуть це прямо нам? — прошепотіла вона, намагаючись не лякати дітей. — Типу «йдіть і беріть усе, поки не розібрали».

Тео похитав головою, не відриваючись від екрана:

— Ні-ні, це точно сигнал: запаси зникають швидко. А якщо вітер буде далі, завтра на полиці вже нічого не залишиться.

Лея мовчки обвела поглядом кімнату: пледи, какао, камін — затишок всередині, а за вікном майже арктична буря. Її пальці нервово стискали край ковдри.

— Ми не можемо просто сидіти, — нарешті сказала вона, гладячи Альфу, який спав на її колінах. — Потрібно якось планувати. Продукти скінчаться раніше, ніж мороз відступить.

Вирій стояв біля каміна, руки схрещені на грудях, і мовчав, але його погляд видавав роздуми про стратегію: де придбати все необхідне, як не потрапити під шквальний вітер, як повернутися живими.

— Я можу піти завтра рано, — пробурмотів Ерік, дивлячись на екран. — Але це буде ризик. І, чесно, я не впевнений, що це безпечно…

— Ризик? — підійшла Векс і кинула йому півжарту. — Та ми всі тут ризикуємо, поки мороз за вікном не перестане плювати крижаними булавами.

— І це не жарти, — встав Тео, наближаючись до каміна. — Сніг ховає дороги, вітер крутить нас довкола, а машини ледве їдуть. Хто пізніше, той залишиться без хліба.

Лум і Кая, яких засунули під пледи, підслуховували з цікавістю, але й трохи тремтіли від холоду.

— Мамо, а нам теж треба йти? — спитав Лум, тримаючи кружку з какао двома руками, щоки у нього палали від холоду і шоколаду.

— Поки що ні, маленький герой, — відповіла Тесса, обійнявши його. — Ми вирішимо, як вижити, не ризикуючи.

Кая, притиснувшись до Векс, прошепотів:

— А якщо в магазині вже нічого не буде?

— Тоді ми готуємо план «Б», — тихо відповіла Векс, обережно погладивши його волосся. — План «Б» передбачає залишатися живими та обіймати один одного.

Але усі розуміли: затишок каміна і какао — це лише тимчасовий притулок. Сніг, вітер і порожні полиці магазинів чекали на них зовні, нагадуючи, що навіть у теплій кімнаті зимова буря має свій план.

Тесса глянула на Вирія, потім на Еріка й Тео, і тихо сказала:

— Потрібно скласти план. Що робимо далі, поки ще можемо…

Всі мовчки кивнули, розуміючи, що незабаром затишок і гаряче какао перетворяться на підготовку до боротьби з морозом та нестачею продуктів.

Холод за вікном дзвенів у шибках, а їхні серця вже напружено перебирали варіанти дій — перший крок у реальність, де затишок більше не може захистити.

— Лише уявіть, — пробурмотів Ерік, нахиляючись до Тесси, — що кожна крижана куля, яка летить за вікном, може стати перешкодою на шляху до магазину.

— Ну, тоді краще тримати гаряче какао поблизу, — додала Тесса, посміхаючись. — Нехай це буде наша зброя проти зимової арктичної навали.

А в повітрі кімнати запах кориці, ванілі та теплого шоколаду змішався з відчуттям тривоги і передчуттям майбутньої пригоди — бо настав момент, коли затишок мав поступитися плануванню дій для виживання.