65.4 — Вогонь і гаряче какао

Камін довго впирався — то дим ішов у кімнату, то поліно вперто не хотіло займатися, наче ображалося, що його розбудили серед зими. Вирій, скривившись, роздмухував полум’я, але з його губ зривалося більше лайки, ніж диму.

— Ну давай же, — буркнув він, нахиляючись ближче. — Усі герої романтичних історій запалюють камін з першої іскри… а я тут стою, як недорозвинений дракон без вогню.

— Дракончик ти наш, — підколола Лея, притримуючи Альфу, щоб той не вирішив стрибнути просто в жар. — У них там у книжках сірники чарівні, а ти мучишся з реальністю.

І все ж таки — тріск! Полум’я спалахнуло, засвітившись у його очах теплим відблиском. Кімнату наповнило відчуття затишку, ніби стіни, холодні й байдужі, нарешті вирішили пригорнути всіх.

— О, — Вирій переможно випрямився. — Офіційно: я маг вогню.

— Скоріше, маг упертості, — пробурмотіла Векс, але всміхнулася.

На кухні Тесса й Ерік возилися з тістом. В духовці вже щось піднімалося — аромат кориці та ванілі виповзав із щілин, огортаючи кожного, хто проходив повз, солодким обіймом.

— Я все ще вважаю, що ми ризикуємо, — сказав Ерік, витираючи борошно з носа. — Якщо духовка вибухне, то винні будемо ми.

— Якщо вибухне, то винен будеш ти. Бо я додавала тільки корицю, — поправила Тесса, голосно розмішуючи. — А ти сипав усе підряд. Я бачила, як ти ледь не кинув туди сіль замість цукру.

— Це… експериментальний рецепт, — пробурмотів він, але очі засвітилися сміхом.

Векс, проходячи повз, понюхала повітря і театрально прижмурилась:

— Якщо це зіпсує мій апетит, я переселюся в сусідній будинок.

— Він холодніший, — підморгнула Тесса.

— …Добре, залишусь тут, — Векс капітулювала й попрямувала до каміна, де вже вмощувалася Кая, їхня донька, загорнувшись у плед, наче кокон.

На столі з’явилися кружки — гаряче какао, чай, і хтось примудрився знайти маршмелоу, які ще не встигли зачерствіти. Діти вхопилися за пухкі солодощі так, ніби це був запасний план виживання.

— Тільки не кидайте їх у камін, — попередив Вирій, дивлячись, як один із малих замахується. — Це не тренування снайперів.

— А можна в какао два? — пискнув Лум, заглядаючи у свою кружку.

— Можна, — Тесса усміхнулась і додала ще один. — Але тоді доведеться віддати мені ковдру.

— Ні-ні, я краще замерзну! — Лум обійняв плед міцніше.

Кая, їхня донька, вже гралася з маленьким плюшевим ведмедиком, загорнутим у її частину пледа. Вона смішно надувала щічки й шепотіла:

— Тепер ти теж зігріваєшся, ведмедик.

Альфа, розтягнувшись біля каміна, уже почав розслаблено хропіти, а Лея час від часу проводила рукою по його теплому хутрі.

Романтичні моменти

Лея, відчуваючи тепло каміна, нахилилася до Вирія і тихо прошепотіла:

— Дякую, що завжди оберігаєш.
Він нахилився, коснувшись її чола губами і, сміючись, пробурмотів:

— А ти завжди така холоднокровна, поки не знайдеш тепла поруч.

Вона притулилася щільніше, втягаючи в себе його аромат і відчуття безпеки.

Тесса й Ерік, відпочивши трохи від духовки, сиділи поруч на кухонній лавці. Ерік підсунув Тессі руку, аби вона відчувала тепло його долоні.

— Знаєш, — сказав він, граючись ложкою з какао, — якщо мороз продовжить так бешкетувати, ми з тобою будемо виживати лише завдяки випічці і гарячому какао.

— Тоді нехай буде так, — усміхнулася Тесса й доторкнулася носом до його щоки, ледве помітний поцілунок, що розтоплював холод.

Векс і Тео тихо сміялися на дивані, обіймаючи один одного, тримаючи Каю на колінах. Векс гралася пасмом його волосся, а Тео ніжно гладив її руку.

— Ти зігріваєш мене краще, ніж будь-який плед, — тихо сказала вона.
— А ти завжди знаходиш спосіб робити мороз… теплим, — усміхнувся він, і Кая, хихикаючи, притиснулася ще щільніше.

Діти ж, Лум і Кая, під час цих ніжних моментів бігали навколо столу, намагаючись «врятувати» маршмелоу з кружок какао, обмінюючись кумедними коментарями:

— Я врятував маршмелоу! — кричав Лум.
— Ні, воно моє! — парирувала Кая, спритно схопивши одне з кружок.

Вони сміялися так голосно, що навіть Альфа, піднявши вуха, дивився на них із байдужою, але зацікавленою мордою.

Вогонь потріскував, маршмелоу плавилися в какао, аромат кориці і тепла розливався навколо. За вікном вітер бився об шибки, але тепер він звучав як далекий акомпанемент, а не загроза.

— Якщо це кінець світу, — нарешті сказав Ерік, поклавши руку на плече Тесси, — то він пахне корицею.

І кімната наповнилася тихим сміхом, який плавно розчинився у тріску вогню та солодкому ароматі випічки.

Наступні хвилини вони провели, обіймаючи одне одного, обережно торкаючись пальцями, волоссям, обмінюючись посмішками та легкими поцілунками — наче кожен дотик був маленьким маячком тепла у морозяній бурі.