64.7 — Снігово-сирний карнавал

Нарешті Лум і Кая вибралися з сирного тунелю, тримаючись за Альфу, який лагідно й обережно провів їх до виходу. Дорослі зустріли дітей із полегшенням: Векс обійняла Каю, а Ерік підійняв Лума на руки, стискаючи його міцно, ніби боявся, що будь-який наступний рух сирного лабіринту може їх знову розділити.

— Ви добре? — запитала Лея, обіймаючи дітей і поправляючи їхні ковпаки.
— Так! — захоплено гукнули Кая і Лум, — але це було страшно!
— Тепер ми точно не боїмося нічого, — підхопив Вирій, усміхаючись дітям. — А Альфа — справжній герой.

Пес похитав хвостом, ніби підтверджуючи: «Так, я врятував ситуацію!», і Кая обережно погладила його по спині.

Звільнені від небезпеки, вони вийшли на площу, де вже відкрився «Снігово-сирний карнавал». Великі гірки з льоду перемішані з плавленим сиром сяяли на сонці, а фігурні ковзанки звивалися між казковими статуями із сиру й льоду. Повітря було насичене запахом сиру й морозного повітря, а легкий вітерець приносив сміх і крики глядачів.

— Ого! — вигукнув Лум, розбігаючись по ковзанці. — Сюди! Сюди!
— Я йду за тобою! — крикнула Кая, сміючись і намагаючись не впасти на слизький сирно-льодовий килим.

Альфа теж не відставав: він біг поруч із дітьми, іноді зупиняючись, щоб обнюхати нові сирні скульптури або погратися із ковзними ковзанами, які випадково пробували на нього натрапити.

Дорослі зібралися на фігурній ковзанці. Вирій і Лея стали у парі, і це був зовсім не простий танець: він почався з повільних, граціозних обертів. Вирій обережно підхоплював Лею за талію, а вона, зі сміхом і сяючими очима, підтримувала баланс, виставляючи руки в широку дугу. Їхні ковзани ковзали по блискучій крижаній поверхні, що місцями була вкрита сирною кіркою, створюючи приємне скрипіння під лезами.

— Дивись, я можу повністю обернутися! — вигукнула Лея, коли Вирій обережно обернув її у повітрі.
— Чудово! Тепер тримайся міцніше, — сміявся він, і їхні оберти набирали швидкість, ковзаючи по колу.

Поступово танець ставав більш вільним і спонтанним: Вирій іноді підкидав Лею, і вона сміялася, ковзаючи назад у його обійми. Кожен рух супроводжувався невеликим скигленням льоду під лезами, сирні ділянки додавали несподіваних скольжень, які вони майстерно перетворювали на елегантні оберти.

— Ти відчуваєш це? — прошепотіла Лея, коли вони ковзали уздовж високої сирної гірки, ніби летячи по хвилях.
— Так! Це магія… — відповів Вирій, дивлячись їй в очі, їхні ковзани ніби піднімали їх над землею, а серця билися в унісон.

Наприкінці танцю Вирій нахилився, Лея опустила голову до його плеча, і вони м’яко поцілувалися, сміх і радість навколо створювали невимушену, теплу атмосферу.

— Ох, це було казково! — прошепотіла Лея, ховаючи обличчя в плечі Вирія.

— Тепер я точно хочу більше карнавалу, — усміхнувся він, обережно тримаючи її за талію.

Поруч Векс і Тео демонстрували швидкісний номер: він піднімав її над головою, обертав у повітрі, ковзавши по ледяній смузі, але ковзка суміш сиру й льоду не дозволила йому втримати баланс. Вони впали у величезну гірку сиру, розсипаючи його навколо, і розсміялися, обіймаючи один одного.

— Ой, ми повністю в сирі! — сміялася Векс.
— Але це весело! — підхопив Тео, стискаючи її міцно. — І навіть поцілунок додає адреналіну!

Ерік вирішив вразити Тессу трюком, набрав розгін і намагався підкинутися в повітря, але ковзка поверхня змусила його впасти прямо їй на руки.

— Ерік! — засміялася Тесса, обіймаючи його й підтримуючи.
— Ти все одно мій чемпіон, — додала вона, притискаючи його до себе, а він червонів і сміявся, відчуваючи тепло і ніжність одночасно.

Діти тим часом продовжували свої маленькі пригоди: Лум спробував проїхатися на сирній гірці, Кая запускала маленькі сніжки з плавленого сиру, а Альфа уважно стежив за їхнім рухом, м’яко штовхаючи носом і перешкоджаючи падінню.

— Тато! Мамо! — крикнула Кая, коли Лум розгубив баланс на ковзанці. — Допоможіть!
— Я тут! — злетів до нього Тео, а Векс відразу схопила Каю.

— Дивіться, — вигукнув Лум, махаючи руками, — Альфа допомагає нам ковзати!

— Гав! — прогавкав пес, підтверджуючи свою участь, і обережно штовхнув Лума носом, щоб той не впав у сирну гірку.

Сонце відбивалося від ковзанки, сир переливався золотавими відблисками, а сміх і крики дітей змішувалися із музикою карнавалу. Атмосфера радості, азарту та легкого хаосу охоплювала всю площу, коли сім’я разом із Альфою насолоджувалася свободою після небезпечного тунелю.

— Нарешті всі разом! — прошепотіла Тесса, обіймаючи дітей і Еріка одночасно.
— І ніхто не загубився, — додав Вирій, поглядаючи на Каю та Лума, що сміялися на гірках сиру.

Та навіть серед веселощів дорослі вже помічали деталі: хитрі механізми ковзанки, рух сирних блоків і ледь помітні тіні, що пробігали серед карнавальних фігур. Щось у цій грайливій картині відчувалося надто впорядковано, надто контрольовано.

— Дивіться на нього, — тихо прошепотіла Лея, помітивши Чеддертона на краю площі. — Він контролює кожен момент, навіть у цьому хаосі.

Вирій кивнув, притискаючи Лея до себе:
— Саме так. І нам варто бути уважними. Лабіринт завершився, але гра ще триває…