64.5 — Перша підозра

Вирій ішов повільно, обережно ковзаючи по льодовій ковзанці, оглядаючи кожен вигин лабіринту з сирних стін. Його очі блищали від поєднання азарту, інтуїції та легкого хвилювання — відчуття, що щось тут не так, било в нього, мов дзвінок, який ніхто інший не чув. Він зупинився біля ковзанки, де кілька дорослих намагалися втримати рівновагу після спусків, а діти все ще сміялися та кричали від захвату.

— Дивись, — сказав Вирій Леї, нахилившись до неї, — під льодом ковзанки видно… трубопроводи.

Лея нахилилася, втягаючи носа, і фотографувала блискучі шматки льоду:
— Трубопроводи? Якісь дивні металеві штуки, і вони ніби… гріються. Вони випромінюють тепло, хоч тут сніг і мороз.

Вирій нахмурився і вказав рукою на тонкі отвори в трубах:
— Схоже, через них подається розплавлений сир. Дивись, як він ледь-ледь сочиться з кожного отвору! Він постійно тече, підтримуючи ковзанку в ідеальному стані… але це вже не просто для дітей.

— Я ж кажу! — бурчала Векс, перебираючи рукавички, — тут явно щось більше, ніж просто розвага. Це… якась сирна машина! Весь цей лабіринт виглядає як лабораторія.

Лея не відривала камеру і шепотіла:
— Я сфотографую кожен клаптик. Потрібно зафіксувати все. Може, це для репортажу, може для доказів… Хто знає, що тут відбувається.

В той момент за спиною почувся тихий шелест. Вони обернулися — і перед ними з’явився Чеддертон. Його вигляд був надзвичайно охайним, білий халат сяяв, мов нова бринза під прожекторами.

— Не хвилюйтеся, — промовив він, роблячи крок уперед і піднімаючи руки у спокійній жесті. — Все під контролем. Сир ніколи не закінчиться.

Його усмішка виглядала натягнутою, надто ідеальною, і Вирій помітив, що вона не торкається очей.

— Ммм, — тихо прошепотіла Лея, нахиляючись до Вирія, — ти теж бачиш, що він надто спокійний, так? Мовби знає щось, про що ми не здогадуємось.

— Саме так, — кивнув Вирій, скануючи кожен кут лабіринту. — Ця усмішка… вона трохи як сирна пастка. Гарна зовні, але може приховувати щось гостре.

Тесса підходила ближче, обережно обнюхуючи трубопроводи, нахиляючись майже до льоду:
— Ерік, — тихо звернулася вона до чоловіка, — я щось відчуваю. Цей запах… він надто однорідний. Ніби хтось тримає контроль над кожним шматком сиру.

Ерік нахилився і провів рукою по льоду, притискаючи пальці до крихітних металевих трубок:
— Так, він нагрівається рівномірно. Це не природно. Хтось явно налаштував систему. І, чесно кажучи, я починаю підозрювати, що Чеддертон…

— Ерік! — Тесса злегка підсміювалась, одночасно стримуючи хвилювання. — Тобі це не подобається?

— Мені це не просто не подобається, — серйозно відповів Ерік, поглядаючи на Чеддертона, який, здається, зараз перевіряв панель і навіть не звертав уваги на їхні погляди. — Мені це тривожно.

— Ммм… — Векс підвела брову і кинувши погляд на Еріка, додала: — Тривожно — це м’яко сказано. Тут хтось або хоче нас розважити надто «жорстко», або перевіряє систему на живих суб’єктах.

Кая й Лум, не звертаючи уваги на дорослих, бігали навколо, притискаючи руки до сирних стін і сміючись, мов нічого підозрілого не відбувається. Альфа тихо йшов поряд, уважно обнюхуючи кожен коридор, наче чекаючи сигналу від невидимого майстра лабіринту.

— Дивись на нього, — шепотіла Лея, спостерігаючи за псом. — Він знає більше, ніж ми.

— Мабуть, — відповів Вирій, нахилившись до неї, — і саме зараз ми повинні уважно стежити за кожним рухом. Цей лабіринт… він не просто розвага.

Чеддертон повернувся до них, знову усміхнувшись, цього разу ширше. Але в його очах промайнуло щось ледь помітне — крихітний блиск, що змусив серце Вирія трохи стиснутися від передчуття: усе, що відбувається тут, — не випадковість.

— Будьте певні, — промовив Чеддертон, його голос звучав надто мелодійно, немов репетиція перед виставою, — у світі сиру все під контролем.

Вирій мовчки зітхнув, і Лея натиснула кнопку камери, щоб зафіксувати кожен рух Чеддертона. Вони всі відчули легку хвилю тривоги змішаної з азартом. Перша підозра вже з’явилася, немов маленький, але дуже гострий сирний кристал серед м’якого плавленого хаосу.

Тесса обережно доторкнулася до Вирія плеча:
— Це не просто лабіринт… — прошепотіла вона. — Я відчуваю, що тут кожен куточок зроблено для того, щоб спостерігати за нами.

Вирій кивнув, вдихнувши аромат плавленого сиру, що наповнював повітря:
— І знаєш що? Мені здається, що нас тут перевіряють. Хтось дивиться, як ми рухаємося, як реагуємо.

Лея підняла камеру і тихо додала:

— Якщо це так, то ми щойно отримали перший доказ. І він пахне… сиром.

Всі разом трохи посміялися, але сміх був наповнений нервовою енергією. Кая й Лум, сміючись і підстрибуючи, навіть не помітили напруженості, а Альфа, підійшовши до дітей, обережно насувся між ними й дорослими, мов стараючись захистити і маленьких, і великих.

Вирій затамував подих, спостерігаючи за кожним рухом Чеддертона, і відчув, як перша підозра перетворюється на справжню настороженість. Лабіринт, що на перший погляд здавався веселою казкою, тепер став місцем, де кожен крок вимірювався, а кожне відчуття могло означати більше, ніж здається на перший погляд.